DOI: https://doi.org/10.30978/UJDVK2018-3-71

Сучасні підходи до застосування системного ізотретиноїну для лікування вугрової хвороби

V.I. Stepanenko, S.V. Ivanov, О.S. Swyryd-Dzyadykevych

Анотація


Мета роботи — провести поглиблений аналіз зарубіжних і вітчизняних літературних даних, зокрема повідомлень, про результати рандомізованих контрольованих клінічних випробувань відносно застосування системного препарату ізотретиноїну для лікування акне, зосередивши увагу як на короткострокових, так і тривалих терапевтичних ефектах різних схем та режимів терапії, а також мінімізації побічної дії.

Матеріали та методи. Аналіз світового досвіду ефективності застосування системного ізотретиноїну для лікування акне та мінімізації побічної дії шляхом пошуку даних (2000—2017 рр.) у Кохранівському реєстрі (The Cochrane Library) контрольованих випробувань за ключовими словами: isotretinoin, acne; в ресурсах PubMed, High Wire Press, Google Scholar за термінами каталогу та медичної тематики: isotretinoin + acne + treatment; повідомленнями про результати рандомізованих контрольованих клінічних випробувань, метааналізів та оглядів літератури.

Результати та обговорення. За аналізом результатів численних зарубіжних і вітчизняних досліджень, системний ізотретиноїн є високоефективним засобом для лікування середньотяжких і тяжких форм акне. На сьогодні, крім стандартних добових та кумулятивних доз ізотретиноїну, при системній терапії акне легкого та середнього ступеня тяжкості запропоновано низку схем, які припускають певне зниження відповідних доз, що дає змогу уникати ризику розвитку побічних ефектів за збереження досить високої терапевтичної ефективності.

Висновки. Результати численних зарубіжних і вітчизняних досліджень вказують, що системний ізотретиноїн є найбільш патогенетично обґрунтованим препаратом для лікування середньотяжких та тяжких форм акне, який дає змогу досягати стійкого терапевтичного ефекту в разі застосування стандартних схем терапії.
Тривалість терапії середньотяжких та тяжких форм акне стандартними дозами (0,5—1 мг/кг/добу) становить 6—8 міс, а в режимі низьких доз (до 0,5 мг/кг/добу) — до досягнення належної кумулятивної дози, яку визначають індивідуально на підставі клінічної картини і можливої побічної дії, може становити 8—11 міс та більше.

У разі легких форм акне застосування ізотретиноїну можливе в режимі низьких доз (до 0,5 мг/кг/добу), тривалість терапії — до досягнення клінічного ефекту.
У разі акне середнього та тяжкого ступеня, а також резистентних зменшити ризик побічних ефектів за рахунок зниження добової та кумулятивної дози (на 20 % порівняно з традиційними формами ізотретиноїну) за збереження ефективності терапії можливо за умови застосування ізотретиноїну LIDOSE® (в Україні маркетують під ТМ «Акнетін®»).

Такі можливості, а також менша залежність засвоєння ізотретиноїну LIDOSE® від прийому їжі забезпечують мінімум прогнозованих побічних ефектів, зумовлюють високу комплаєнтність препарату та швидке поліпшення індексів CADI, APSEA. Результати досліджень дають змогу рекомендувати ізотретиноїн LIDOSE® як препарат першого вибору для лікування акне середнього та тяжкого ступеня.

Відкритим залишається питання, чи можна використовувати ізотретиноїн LIDOSE® для лікування легкого ступеня тяжкості акне в режимі низьких доз (на 20 % менших, ніж звичайного ізотретиноїну) і без дотримання кумулятивної дози


Ключові слова


вугрова хвороба (акне); системне лікування; ізотретиноїн; «Акнетін®»; LIDOSE®

Повний текст:

PDF

Посилання


Volkova EN, Osipova NK, Grigorieva AA, Platonov VV. Progressivnye tehnologii vedeniia bolnyh s ugrevoi bolezniu i postakne. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2010;3(38):89-94 (Rus.).

Doslidzhennia SMB-ISO-SDO11, Belgia (Ukr.).

Doslidzhennia SMB-ISO-SDO12, Francia (Ukr.).

Korchevaia TA, Ahtiamov SN, Araviiskaia EA, Olisova OU, Peskova IV, Polonskaia NA, Sokolovskii EV. Ob ispolzovanii malyh doz Roakkutana pri lechenii akne. Plasticheskaia hirurgia i kosmetologia. 2012;1:132-140 (Rus.).

Kubanova AA. Klinicheskie rekomendatsii po vedeniiu bolnyh akne. M.: Deks-Press, 2010:28 (Rus.).

Kubanova AA, Kubanov AA, Samcov AV, Araviiskaia ER. Akne. Federalnye klinicheskie rekomendatsii. Dermatovenerologiia: Bolezni kozhy. Infekcii, peredavaemye polovym putem. 5-e izd., pererab. i dop. M. Delovoi ekspress; 2016:9-27 (Rus.).

Kungurov NV, Kohan MM, Shabardina OV. Opyt terapii bolnyh so srednetiazhelymi i tiazhelymi akne preparatom “Aknekutan”. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2013;3(50):171-179 (Rus.).

Kutasevich JF, Bronova IM. Bazovaia i adjuvantnaia terapia pri tiazhelyh formah akne. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2015;2:74-78 (Rus.).

Kutasevich JF, Mashtakova IA. Opyt lecheniia tiazhelyh form ugrevoi bolezni. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2011;3(42):66-72 (Rus.).

Lvov AN, Kiriliuk AV. Roakkutan® v terapii ugrevoi bolezni: standartnye rezhymy terapii i novaia shema nizkih doz. Russkii medicinskii zhurnal. 2008;23:1541-1546 (Rus.).

Masiukova SA, Mordovtseva VV, Kahishvili NN, Sanakoeva EG, Kruglova LS, Sokolova JP. Klinicheskii opyt lecheniia akne nizkimi dozami izotretinoina. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2014;2(53):127-135 (Rus.).

Proekt klinichnyh nastanov. Adaptovana klinichna nastanova z diagnostiki ta likuvannia akne. Kyiv, 2013:52-53 (Ukr.).

Protsenko TV, Protsenko OA. Sistemnye isotretinoiny: terapiia vybora pri tiazhelyh formah akne. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2014;3:70-76 (Rus.).

Samgin MA, Gromova SA, Kolesnikov JJ. Roakkutan v terapii tiazhelyh proiavlenii vulgarnyh ugrei i rozatsea. Vestn dermatol venerol. 1989;12:56-60 (Rus.).

Samgin MA, Lvov AN, Potekaev NS, Potekaev NN, Mazaeva SV, Gromova SA. Novye vozmozhnosti v terapii rozatsea i zabolevanii salnyh zhelez. Rossiiskii zhurnal kozhnyh i venericheskih boleznei. 2002;3:60-65 (Rus.).

Samgin MA, Monahov SA. Novoe v patogeneze i mestnoi terapii ugrevoi sypi. Vestn dermatol venerol. 2003;2:31-38 (Rus.).

Samtsov AV Akne i akneformnye dermatozy. M. OOO “JUTKOM”; 2009:32-45 (Rus.).

Samtsov AV, Statsenko AV, Volkova SV, Gorbunov JG, Hairutdinov VR. Voprosy effektivnosti i bezopasnosti primeneniia “Aknekutana” v terapii akne. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2012;3(46):53-56 (Rus.).

Semenuha KV, Kovalskaiia EA, Salei EA, Semenuha OK, Kovalchuk AP. Novye podhody v lechenii srednetiazhelyh form akne s primeneniem preparata “Aknetin”. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2011;4(43):94-104 (Rus.).

Tlish MM. Opyt lecheniia bolnyh akne preparatom Aknekutan. Vestn dermatol venerol. 2011;3:142-152 (Rus.).

Tlish MM, Shavilova ME. Izotretinoin v terapii akne. Vestn dermatol venerol. 2017;4:90-96.

Fedorich LIa. Dosvid terapii hvoryh z rezistentnymy ta tiazhkymy formamy akne ta rozatsea z vykorystanniam systemnogo izotretinoinu LIDOZE. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2017;2(65):70-78 (Ukr.).

Shupenko OM, Stepanenko VI, Korolenko VV. Perspektyvy vedennia patsientiv z akne z vykorystanniam systemnyh retinoidiv. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2012;2 (45):92-97 (Ukr.).

Andrea L. Zaenglein and Diane M. Thiboutot. Expert Committee Recommendations for Acne Management. Pediatrics. 2006;118:1188-1199.

Bahali AG, Bahali K, Biyik Ozkaya D, et al. The associations between peer victimization, psychological symptoms and quality of life in adolescents with acne vulgaris. J Eur Acad Dermatol Venereol. 2016;30:e184-e186.

Barrat H, Hamilton F, Car G, et al. Outcome measures in acne vulgaris: systemic review. Br J Dermatol. 2009;153:445-448.

Bhate K, Williams HC. Epidemiology of acne vulgaris. Br J Dermatol. 2013;168(3):474-485.

Bikers DR. Is isotretinoin a precursor? New results from experimental studies. Data of symposium «New perspectives in the therapy with oral isotretinoin» by F. Hoffman-La Roche. Paris, 2002.

Сhambon P. The retinoid signaling pathway: molecular and genetic analysis. Semin Cell Biology. 1994;5:115-125.

Collier CN, Harper JC, Cafardi JA, et al. The prevalence of acne in adults 20 years and older. J Am Acad Dermatol. 2008.— N 58:56-59.

Cunliffe WJ, Layton AM. Oral isotretinoin: patient selection for Management. J Dermatol Treat. 1993;19(4):10-15.

Cunliffe WJ, van de Kerkhof PC, Caputo R, et al. Roaccutane treatment guidelines: results of an international survey. Dermatology. 1997;194:351-357.

Cunliffe WJ, Gollnick HPM. Acne: diagnosis and mana­gement. London: Taylor and Francis, 2001.

Dreno B, Daniel F, Allaert FA, Aube I. Acne: evolution of the clinical practice and therapeutic management of acne between 1996 and 2000. Eur J Dermatol. 2003;13(2):166-170.

Dunn LK, O’Neill JL, Feldman SR. Acne in adolescents: quality of life, self-esteem, mood, and psychological disorders. Dermatol Online J. 2011;17:1.

Falk ES, Stenvold SE. Long-term effects of isotretinoin in the treatment of severe nodulocystic acne. Riv Eur Sci Med Farmacol. 1992;14(4):215-220.

Ganceviciene R, Zouboulis CC. Isotretinoin: state of the art treatment for acne vulgaris. J Dtsch Dermatol Ges. 2010;8(1):47-59.

Goldsmith LA, Bolognia JL, Callen JP, et al. American Academy of Dermatology Consensus Conference of the safe and optimal use of isotretinoin: summary and recom­mendations. J Am Acad Dermatol. 2004;50(6):900-906.

Gollnick H, Cunliffe W, Berson D, et al. Management of acne: a report from a global alliance to improve outcomes in acne. J Am Acad Dermatol. 2003;49:31-37.

Gollnick HP. From new findings in acne pathogenesis to new approaches in treatment. J Eur Acad Dermatol Venereol. 2015;29:1-7.

Goulden V, Layton A. M, Cunliffe W.J. Long-term safety of isotretinoin as a treatment for acne vulgaris. Br J Dermatol. 1994;131(3):360-363.

Goulden V, Clark SM, McGeown C, Cunliffe WJ. Treatment of acne with intermittent isotretinoin. Br J Dermatol. 1997;137(1):106-108.

Guy R, Kealey T. Modelling the infundibulum in acne. Dermatol. 1998;196:32-37.

Hansen SR, Mikkelsen CS, Kroon S. Systemictreatment of acne. Tidsskr Nor Laegeforen. 2011;131(2):133-135.

Hermes B, Praetel C, Henz BM. Medium dose isotretinoin for the treatment of acne. J Eur Acad Dermatol Venereol. 1998;11(2):117-121.

Hirsch RJ, Shalita AR. Isotretinoin dosing: past, present and future trends. Semin Cutan Med Surg. 2001;20(3).:162-165.

James WD Clinical practice: acne. N. Engl. J. Med. 2005;352:1463-1472.

Jeremy AH, Holland DB, Roberts SG et al. Inflammatory events are involved in acne lesion initiation. J. Invest. Dermatol. 2003;121:20-27.

Jung YS, Matsumoto SE, Yamashita M, et al. Propioni­bacterium Acnes acts as an adjuvant in vitro immunization of human peripheral blood mononuclear cells. Biosci Biotechnol Biochem. 2007;71:1963-1969.

Kim J. Review of the innate immune response in acne vulgaris: activation of toll-like receptor 2 in acne triggers inflammatory cytokine responses. Dermatol. 2005;211:193-198.

Levin AA, Sturzenbecker LJ, Kazmer S, et al. 9-cis retinoic acid stereoisomer binds and activates the nuclear receptor RXR alpha. Nature, 1992;355(6358):359-361.

Leyden JJ. Therapy for acne vulgaris. N Engl J Med. 1997;336:1156-1162.

Lynn DD, Umari T, Dunnick CA, Dellavalle RP. The epidemiology of acne vulgaris in late adolescence. Adolesc Health Med Ther. 2016;7:13-25.

Mallon E, et al. The quality of life in acne. Br J Dermatol. 1999;140:672-676.

Management of Acne: A Report From Global Alliance to Improve Outcomes in Acne. J Am Acad Dermatol. 2003;49:S1-S38.

Melnik BC. The role of transcription factor FoxO1 in the pathogenesis of acne vulgaris and the mode of isotretinoin action. G Ital Dermatol Venereol. 2010;145(5):559-571.

Mouser PE, Baker BS, Seaton ED, Chu AC. Propionibacterium acnes-reactive T helper-1 cells in the skin of patients with acne vulgaris. J Invest Dermatol. 2003;121:1226-1228.

Nast A, Drėno B, Bettoli V, et al. European Dermatology Forum. European evidence-based (S3) guidelines for the treatment of acne. J Eur Acad Dermatol Venereol. 2012;26(1):1-29.

Nast A, Dreno B, Bettoli V, et al. European Evidence-based (S3). Guideline for the Treatment of Acne. Update 2016.

Plewig G, Kligman AM. Acne and rosacea. 3rd. ed. Berlin (Germany): Springer-Verlang, 2002:460.

Plewig G, Dressel H, Pfleger M, et al. Low dose isotretinoin combined with tretinoin is effective to correct abnormalities of acne. J Dtsch Dermatol Ges. 2004;2(1):31-45.

Poli F, Pernet AM, Verschoore M. Epidemiological study on adult acne. J Am Acad Dermatol. 2007;56:AB13.

Rademaker M. Isotretinoin: dose, duration and relapse. What does 30 years of usage tell us?Austr J Dermatol. 2013;54(3):157-162.

Revol O, Milliez N, Gerard D. Psychological impact of acne on 21st-century adolescents: decoding for better care. Br J Dermatol. 2015;172(Suppl. 1):52-58.

Rocha MA, Costa CS, Bagatin E. Acne vulgaris: an inflammatory disease even before the onset of clinical lesions. Inflamm. Allergy Drug Targets. 2014;13(3):162-167.

Sinclair W, Jordaan HF. Global Alliance to Improve Outcomes in Acne: Acneguideline 2005 update. SAfr Med J. 2005;95(11),Pt.2:881-892.

Smithard A, Glazebrook C, Williams HC. Acne prevalence, knowledge about acne and psychological morbidity in midadolescence: a community-based study. Br J Dermatol. 2001;145(2):274-279.

Strauss JS, Leyden JJ, Lucky AW, et al. A randomized trial of the efficacy of a new micronized formulation versus a standard formulation of isotretinoin in patients with severe recalcitrant nodular acne. J Am Acad Dermatol. 2001;45(2):187-195.

Tan JK, Bhate K. A global perspective on the epidemiology of acne. Br J Dermatol.—2015;172 (Suppl. 1):3-12.

Thiboutot DM, Lookingbill DP Acne: acute or chronic disease?. J Am Acad Dermatol. 1995;32(Suppl. 1):2-5.

Webster GF. AcneVulgaris. BMJ. 2002;325:475-479.

Webster GF. The pathophysiology of acne. Cutis. 2005;76(Suppl.2):4-7.

ZaengleinAI, PathyAI, SchlosserBJ, et al. Guidelines of care for the management of acne vulgaris. J Am Acad Dermatol. 2016;1:1-33.

Zouboulis CC, Eady A, Philpott M, et al. What is the pathogenesis of acne?. Exp Dermatol. 2005;14:143-152.

Zouboulis CC. Isotretinoin revisited: pluripotent effects on human sebaceous gland cells. J Invest Dermatol. 2006;126:2154-2156.




© Український журнал дерматології, венерології, косметології, 2018
© ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2018