Український журнал дерматології, венерології, косметології

Системний ізотретиноїн у сучасних клінічних настановах з менеджменту акне

Л.А. Болотна — нд, 30 чер 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи — проаналізувати медико-технологічні документи, які ґрунтуються на принципах доказової медицини (настанови, рекомендації, консенсуси), щодо лікування хворих з акне різного ступеня тяжкості системними ретиноїдами (препаратами системного ізотретиноїну) з 2013 до 2023 р., а також зосередити увагу на фармакокінетичних особливостях оригінального системного ізотретиноїну за інноваційною технологією Lidose.

Матеріали та методи. Проведено аналіз клінічних європейських настанов (французьких, Європейського дерматологічного форуму), настанов Американської академії дерматології, Національного інституту охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги (NICE) Великої Британії разом з Британською дерматологічною асоціацією і Канадською дерматологічною асоціацією, рекомендацій Американської академії педіатрії та Французького товариства дерматології, міжнародного консенсусу Глобального альянсу з поліпшення результатів лікування акне та заснованого на консенсусі практичного і щоденного керівництва для лікування пацієнтів з акне. Ключовими словами для пошуку визначено: «акне», «клінічна настанова», «консенсус», «системне лікування», «ізотретиноїн», «ізотретиноїн Lidose».

Результати та обговорення. В клінічних рекомендаціях (2013, 2015, 2016) з менеджменту акне зазначено, що при тяжких формах акне (вузлуваті/конглобатні акне) необхідно призначати ізотретиноїн у дозі 0,5—1 мг/кг на добу протягом 16—24 тиж до досягнення сумарної (кумулятивної) дози 120—150 мг/кг. Низькодозові режими застосування ізотретиноїну (< 0,5 мг/кг на добу) мають різний ступінь успіху в лікуванні хворих з тяжкими папуло-пустульозними/середньотяжкими вузлуватими акне.
Міжнародний консенсус Глобального альянсу для поліпшення результатів лікування акне (2017) підтримує стандартне дозування ізотретиноїну при тяжких формах акне до досягнення кумулятивної дози. Разом з тим пацієнтам з тяжкими папуло-пустульозними формами акне, поганою переносністю або за наявності ризику виникнення серйозних побічних ефектів чи регресу висипів до досягнення кумулятивної дози рекомендують продовжувати прийом препарату до повного очищення шкіри від елементів акне і додатково ще 1—2 міс. Такі положення викладено і в настановах, розроблених спільно з Британською асоціацією дерматологів (2021).
Згідно з настановами Американської академії дерматології (2023) пацієнтам, яким показаний ізотретиноїн, рекомендують призначати стандартний ізотретиноїн чи ізотретиноїн Lidose^®, що підтверджено доказами високої достовірності. Завдяки технології Lidose збільшується розчинна фракція ізотретиноїну, а нерозчинна фракція, відповідальна за виникнення побічних ефектів, навпаки, зменшується, біодоступність препарату посилюється, що дає можливість знизити добову та курсову дози препарату.

Висновки. Системний ізотретиноїн має переконливу доказову базу як високоефективний засіб для лікування хворих з тяжкими і середньотяжкими формами акне, що забезпечує стійкий терапевтичний ефект за умови застосування у стандартних або низьких дозах. У чинних американських настановах ізотретиноїн та ізотретиноїн Lidose^® рекомендовані для лікування хворих з тяжкими формами акне, а також акне, що спричиняють психосоціальний тягар або утворення рубців, або акне, які не піддаються лікуванню за допомогою пероральної або місцевої терапії. Застосування ізотретиноїну Lidose^® завдяки його екстрабіодоступності, високій розчинності, незалежності від прийому їжі дає змогу досягти кращих клінічних результатів і має сприятливий профіль безпеки, що характеризується мінімальною частотою побічних реакцій.

Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Клінічний досвід та організаційно-методологічні аспекти української дерматовенерології в умовах воєнного стану» (9—10 травня 2024 р., м. Київ)

нд, 30 чер 2024 00:00:00 +0300

Дослідження мікробіологічної активності топічних антибактеріальних засобів для лікування бойових ушкоджень

нд, 30 чер 2024 00:00:00 +0300

Проблеми бойових ушкоджень визначаються питанням лікування гнійних ускладнень, адже поранення, отримані під час бойових дій, зазвичай є інфікованими, а найбільш тяжким ускладненням таких поранень є розвиток гнійної інфекції.

Мета роботи — вивчити особливості аеробної складової бойових ран, визначити чутливість до антибактеріальних препаратів збудників ранової інфекції та протимікробну активність окремих лікарських засобів до екстенсивно резистентних та полірезистентних мікробних агентів з метою розробки алгоритмів зовнішньої терапії у складі комплексного лікування за наявності таких ушкоджень.

Матеріали та методи. В роботі використано результати мікробіологічних досліджень, проведених у пацієнтів із бойовими ушкодженнями.

Результати та обговорення. За результатами моніторингу збудників гнійно-запальних ускладнень бойових ран визначено спектр основних видів мікроорганізмів. Виділення з ран флори, стійкої до більшості антибіотиків, зумовлює необхідність зміни стратегії інфекційного контролю з посиленням заходів попередження нозокоміальної трансмісії, що необхідно враховувати, призначаючи антибіотикотерапію.

Висновки. За результатами моніторингу збудників гнійно-запальних ускладнень бойових ушкоджень визначено спектр основних видів мікроорганізмів: K. рneumoniaе, E. faecalis, S. haemolyticus, P. aeruginosa, E. coli. Домінуючими мікроорганізмами (за частотою ізоляції) в рановому вмісті були: стафілококи (3,0—5,69 lg КУО/мл), ентеробактерії (4,69—7,0 lg КУО/мл) та ентерококи (3,0—4,69 lg КУО/мл). Крім того, у рановому вмісті виявлено аеробні бацили (3,0—3,69 lg КУО/г) і псевдомонади (5,69—7,0 lg КУО/г), які не мали домінуючого характеру.
Використання топічного засобу, що містить діоксидин, може сприяти підвищенню ефективності місцевого лікування гнійних ран, інфікованих штамами грамнегативних бактерій, зокрема E. coli, K. pneumoniaе та P. aeruginosa, з полі- та екстенсивною резистентністю до антибіотиків як у монокультурах, так і у мікробних асоціаціях, зокрема зі штамами S. аureus, включаючи MRSA.

Оцінка впливу психоемоційних, нейроендокринних, метаболічних та імунологічних змін на клінічний перебіг акне після перенесеного CОVID-19

М.О. Дашко, О.О. Сизон, І.О. Чаплик–Чижо — нд, 30 чер 2024 00:00:00 +0300

Мета роботи — визначити патогенетичну роль деяких метаболічних, імунологічних порушень та дефіциту вітаміну D, а також їхніх наслідків на розвиток і перебіг акне у жінок, які перенесли COVID-19.

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 134 жінки віком від 18 до 45 років з акне. Проводили лабораторне дослідження вмісту кортизолу, пролактину та вітаміну D у сироватці крові, визначали концентрацію прозапальних та протизапальних інтерлейкінів, фагоцитарну активність, індекс інсулінорезистентності та рівень тривожності.

Результати та обговорення. В жінок з акне рівень кортизолу був підвищеним на 19,98 % (р < 0,01), а у пацієнток з акне, які перенесли COVID-19, — зниженим на 17,36 % (р < 0,01) порівняно з показником в осіб контрольної групи. Рівень пролактину був підвищеним на 8,21 % у жінок з акне порівняно з показником в осіб контрольної групи (р > 0,05) та на 32,91 % (р < 0,001) у пацієнток з акне, які хворіли на COVID-19. У жінок з акне після перенесеного COVID-19 рівень вітаміну D загального (25-ОН) (D₂ + D₃) в сироватці крові перевищував показник в осіб контрольної групи більше ніж утричі (р < 0,001) та майже вдвічі (р < 0,01) у жінок з акне, які не хворіли на COVID-19. Індекс НОМА був підвищеним на 11,89 % (р > 0,05) у хворих з акне та на 52,87 % (р < 0,05) у жінок з акне, які перенесли COVID-19. Також відмічено підвищення рівня IL-1 (b) майже вдвічі в жінок, які не хворіли на COVID-19, і в 2,86 разу в жінок, які перенесли COVID-19; IL-8 — відповідно в 2,96 і 1,54 разу (p < 0,05); IL-4 — відповідно лише в 1,9 і 1,57 разу; IL-10 — відповідно в 1,88 і 1,59 разу. Також виявлено значні зміни показників фагоцитозу як на початкових, так і на завершальних його етапах в усіх обстежених з акне, причому більш значні відхилення спостерігали у пацієнток, які хворіли на COVID-19.

Висновки. У жінок з акне виявлено зміни деяких імунологічних (зменшення кількості прозапальних і протизапальних інтерлейкінів та показників фагоцитозу як на початкових, так і на завершальних його етапах), нейроендокринних та метаболічних показників (сироваткового кортизолу, пролактину, вітаміну D та індексу інсулінорезистентності), відмічено значну реактивну та особистісну тривожність. При цьому встановлено сильний кореляційний і середній зв’язок між характером змін перерахованих вище показників і наявністю перенесеного COVID-19 в анамнезі. Це обґрунтовує необхідність пошуку нових комплексних методів лікування пацієнток з акне з урахуванням нейроендокринних, метаболічних, імунологічних змін та наслідків COVID-19.

Аналіз факторів, що впливають на перебіг актинічного кератозу

М.Е. Запольський, М.М. Лебедюк, О.І. Ніточко, Л.М. Тимофєєва — нд, 30 чер 2024 00:00:00 +0300

Актинічний кератоз (АК) — фотозалежне ураження шкіри з явищами локальної інтраепідермальної атипії кератиноцитів, яке проявляється еритематозними, еритематозно-сквамозними, папуло-сквамозними елементами з локалізацією переважно на відкритих (для інсоляції) ділянках тіла.

Мета роботи — проаналізувати супутню патологію та фактори, що впливають на перебіг АК, в різних вікових групах населення з огляду на зростання захворюваності на АК останніми роками, особливо в південних регіонах України.

Матеріали та методи. Протягом 2020—2024 рр. під нашим спостереженням перебували 78 пацієнтів (40 чоловіків і 38 жінок) віком від 40 до 83 років з АК. Аналізували тригерні фактори та соматичні захворювання, які, на думку пацієнтів, могли впливати на перебіг дерматозу.

Результати та обговорення. Середній вік обстежених чоловіків становив (54,3 ± 0,3) року, жінок — (58,4 ± 0,5) року. Ускладнений сімейний анамнез щодо АК мали 54 (69,2 %) пацієнти, серед яких у 3 (3,8 %) осіб родичі першої лінії страждали на онкологічні захворювання шкіри; 56 (71,8 %) респондентів визначили своє перебування на сонці в минулому як надмірне та таке, що супроводжувалось опіками шкіри з подальшим відшаруванням епідермісу; 5 (6,4 %) хворих протягом тривалого часу мали контакт зі шкідливими речовинами (нафтопродукти, виробництво побутової хімії). В групі спостереження 45 (57,7 %) пацієнтів відзначили нікотинову залежність. На тлі АК виявлено таку супутню патологію: захворювання серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця (ІХС) — у 23 (29,5 %), гіпертонічна хвороба — у 14 (17,9 %) осіб); цукровий діабет — у 5 (6,4 %); автоімунна патологія (у 2 (2,6 %) осіб — автоімунний тиреоїдит, в 1 (1,3 %) жінки — хвороба Бехчета, в 1 (1,3 %) чоловіка — виразковий коліт); онкологічні процеси різної локалізації — в 11 (14,1 %) пацієнтів групи спостереження.

Висновки. За результатами клінічного дослідження встановлено, що одним з основних факторів розвитку АК, крім надмірної інсоляції, є генетична схильність, вивчення механізмів якої важливе для розроблення нових методів лікування дерматозу та профілактики неопластичних трансформацій; проведення розширеного онкологічного скринінгу хворих на АК є етіопатогенетично обґрунтованим; збільшення кількості осіб з нікотиновою залежністю в групі хворих на АК (57,7 %) порівняно із загальною кількістю залежних від нікотину в Україні (40—45 %) потребує подальшого вивчення поєднаного впливу надмірної інсоляції та куріння на розвиток АК.