Український журнал дерматології, венерології, косметології http://ujdvc.com.ua/ <p style="font-weight: bold; color: #404040; font-size: 100%; padding-top: 0;">Спеціалізоване науково-практичне рецензоване видання, публікує підсумки наукових досягнень вітчизняної дерматовенерології, аналізує застосування сучасних методів діагностики і лікування у медичній практиці</p> <p>Заснований у 2001 році</p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> <p> </p> <p><strong>Головний редактор:</strong> Денисенко Ольга Іванівна, д. мед. н., проф., завідувач кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету, Чернівці, Україна.</p> <p><strong>Засновники видання:</strong> Національний медичний університет імені О. О. Богомольця (<a href="http://nmu.ua/">nmu.ua</a>), Українська асоціація лікарів­-дерматовенерологів і косметологів (<a href="http://uadvc.org.ua/">uadvc.org.ua</a>), Приватне підприємство «ІНПОЛ ЛТМ».</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Свідоцтво про державну реєстрацію:</strong> КВ № 13586-2560ПР від 16.01.2008 р.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Видавець:</strong> ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ».</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Мова видання:</strong> українська, англійська.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Журнал включено до Переліку наукових фахових видань України з медичних наук:</strong> Додаток 4 до наказу Міністерства освіти і науки України від 02.07.2020 № 886 (журнал внесено до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії. Категорія "Б").</p> <p style="margin-top: .3em;">Журнал зареєстровано в міжнародних наукометричних системах та спеціалізованих каталогах Index Copernicus, Google Scholar, Ulrich’s Periodicals Directory, Scientific Indexing Services, ResearchBib, ICMJE, Polska Bibliografia Naukowa, CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;">Журнал внесено до загальнодержавних баз даних «Україніка наукова», Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, «Наукова періодика України». Матеріали публікуються в УРЖ «Джерело».</p> <p style="margin-top: .3em;">Статті, опубліковані в «Українському журналі дерматології, венерології, косметології», отримують DOI — ідентифікатор цифрового об’єкта системи бібліографічних посилань CrossRef.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Періодичність виходу:</strong> 4 рази на рік.</p> <p><strong>ISSN:</strong> 1727-5741 (Print), 2522-1035 (Online).</p> <p><strong>DOI:</strong> 10.30978/UJDVK.</p> <p style="margin-top: .3em;"><strong>Сайт:</strong> <a href="http://www.ujdvc.com.ua/">ujdvc.com.ua</a></p> <div class="aligncenter" style="width: 100%; height: 0; border-top: 1px solid #dddddd; font-size: 0;">-</div> uk-UA vitapol3@gmail.com (Ольга Берник (Olha Bernyk)) vitapol3@gmail.com (Ірина Совенко (Iryna Sovenko)) Tue, 30 Mar 2021 13:39:32 +0000 OJS 3.2.1.2 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 Карциноїдний папіломатоз шкіри Готтрона (особливості клінічного перебігу, діагностики та лікування, власне клінічне спостереження) http://ujdvc.com.ua/article/view/227906 <p><strong>Мета роботи</strong> — вивчити особливості клінічного перебігу, діагностики та раціонального підходу до лікування карциноїдного папіломатозу шкіри Готтрона.<br><strong>Матеріали та методи.</strong> Представлено сучасні дані щодо особливостей клінічного перебігу, патоморфологічних критеріїв, діагностики та лікування карциноїдного папіломатозу шкіри Готтрона. Наведено власне клінічне спостереження.<br><strong>Результати та обговорення.</strong> Карциноїдний папіломатоз шкіри Готтрона — це дерматоз, що досить рідко зустрічається в медичній практиці. Захворювання характеризується тривалим багаторічним перебігом, перманентним прогресуванням патологічного процесу. В абсолютної більшості хворих ця патологія розвивається на тлі вже існуючих хронічних дерматозів, таких як псоріаз, екзема, червоний плескатий лишай, пемфігус тощо. Крім того, у переважної більшості пацієнтів спостерігається супутня поліорганна соматична патологія, що зумовлює не лише тяжкий перебіг дерматозу та його рецидування, а й вимагає комплексного підходу до їхньої терапії. <br><strong>Висновки.</strong> Карциноїдний папіломатоз шкіри Готтрона характеризується тривалим багаторічним перебігом на тлі перманентного прогресування патологічного процесу. <br>Лікування хворих на карциноїдний папіломатоз шкіри Готтрона має бути комплексним та індивідуалізованим з урахуванням тяжкості перебігу дерматозу і супутньої патології, що переважно має поліорганний характер і в низці випадків провокує погіршення перебігу дерматозу та резистентність до проведеної терапії. Наведений клінічний випадок свідчить про можливість суттєвого регресу клінічних виявів дерматозу навіть у пацієнтів з тривалим перебігом захворювання за умови правильно встановленого діагнозу та призначення адекватної терапії.</p> Т.О. Литинська, О.В. Демченко Авторське право (c) 2021 http://ujdvc.com.ua/article/view/227906 Tue, 30 Mar 2021 00:00:00 +0000 Досвід застосування L-­карнітину в лікуванні хворих на бульозний епідермоліз http://ujdvc.com.ua/article/view/227914 <p><strong>Мета роботи</strong> — вивчити ефективність застосування L-карнітину в лікуванні хворих з різними формами вродженого бульозного епідермолізу (ВБЕ).<br><strong>Матеріали та методи.</strong> Під нашим спостереженням перебували 120 хворих віком від 1 до 12 років із ВБЕ. Просту форму захворювання діагностовано у 60, дистрофічну — у 60 дітей. За даними генеалогічних карт у 17 (28,3&nbsp;%) з&nbsp;60&nbsp;хворих з дистрофічною формою ВБЕ відзначено автосомно-домінантний тип успадковування, у 43 (71,7&nbsp;%) з&nbsp;60 — автосомно-рецесивний. При автосомно-домінантному типі серед клінічних виявів переважали множинні пухирі, міліуми і атрофічне рубцювання переважно на кінцівках, а також явища аноніхії. При автосомно-рецесивному типі спостерігали множинні пухирі, ерозії, кірки, атрофічні рубці і оніходистрофію, псевдосиндактилії на верхніх і нижніх кінцівках, а також інвалідизуючі контрактури кистей, стоп, ліктів і колін. <br>У складі комплексної терапії хворим на ВБЕ призначали L-карнітин по 1 мл/кг протягом 3 міс. Стандартне лікування при ВБЕ полягало в правильному застосуванні зовнішніх засобів та перев’язувальних матеріалів, призначених для зменшення травматизації вогнищ і прискорення епітелізації ерозивних висипань.<br><strong>Результати та обговорення.</strong> Для клінічної оцінки ефективності L-карнітину хворих на ВБЕ розділили на 4 групи, співставні за статтю, віком, тривалістю і формою захворювання: I групу склали 30 хворих із простою формою ВБЕ, яким проводили стандартне лікування, II — 30 хворих із простою формою ВБЕ (стандартне лікування в поєднанні з L-карнітином), III — 30 хворих із дистрофічною формою ВБЕ (стандартне лікування), IV — 30 хворих із дистрофічною формою ВБЕ (стандартне лікування в поєднанні з L-карнітином). Позитивного результату терапії (епітелізація ерозій і відсутність нових висипань) досягнуто у 19 (63,3&nbsp;%) із 30 хворих І групи, у 26 (86,7&nbsp;%) із 30&nbsp;— ІІ, в 11 (36,7&nbsp;%) із 30 — ІІІ, у 16 ​​(53,3&nbsp;%) із 30 — IV. Це є доказом ефективності та доцільності застосування L-карнітину при різних формах ВБЕ.<br><strong>Висновки.</strong> Застосування L-карнітину в комплексній терапії хворих на ВБЕ дає змогу прискорити епітелізацію ерозивних утворень як при простій, так і при дистрофічній формі цього дерматозу.</p> А.Б. Рахматов, М.К. Халдарбеков Авторське право (c) 2021 http://ujdvc.com.ua/article/view/227914 Tue, 30 Mar 2021 00:00:00 +0000 Бореліозна лімфоцитома як рідкісний вияв хвороби Лайма http://ujdvc.com.ua/article/view/227925 <p>Останніми роками у світі зафіксовано зростання захворюваності на Лайм-бореліоз (хворобу Лайма (ХЛ)), що зумовлює необхідність у постійній епідемічній і клінічній настороженості. Збудником ХЛ є спірохета <em>Вorrelia burgdorferi</em>, а переносниками — кліщі <em>Ixodes ricinus</em>. У місці присмоктування кліща виникає мігруюча еритема, яка є маркером шкірної маніфестації ХЛ — ранньої локалізованої (І) стадії хвороби. За наявності мігруючої еритеми діагностика Лайм-бореліозу не викликає труднощів, проте за її відсутності та відомостей про кліщову інокуляцію встановлення діагнозу є утрудненим. Своєчасне виявлення та лікування ХЛ важливі для запобігання хронізації цього захворювання, його прогресування з поліорганними ураженнями та ускладненнями, одним з яких є бореліозна лімфоцитома (БЛ), що належить до патогномонічних шкірних виявів ХЛ як ознака дисемінованої (ІІ або ІІІ) стадії.<br>БЛ діагностують на підставі позитивних результатів серологічних тестів — за виявленням антитіл до <em>В. burgdorferi</em>. Визначальне значення для встановлення діагнозу має локалізація БЛ — мочки вушних раковин, ареоли сосків молочних залоз, підкрильцеві западини, потилиця, мошонка, тил стоп. Лікування як мігруючої еритеми, так і БЛ полягає в призначенні антибіотиків. <br>Описано рідкісний випадок БЛ з локалізацією патологічного процесу на шкірі лівого вуха у пацієнтки з тривалістю захворювання понад 15 років. План лі­­кування було складено за двома напрямами: перший включав антибіотики та синтетичний препарат, який гальмував активність Т-лімфоцитів, не впливаючи на В-лімфоцити; другий —патогенетичні препарати, що підвищували продукцію антитіл, зменшуючи вияви вторинного імунодефіциту, та мали протизапальний ефект. Представлено знімки хворої у динаміці у міру одужання. Після проведеної терапії у хворої досягнуто клінічного одужання.</p> Д.С. Поліщук, С.Й. Поліщук Авторське право (c) 2021 http://ujdvc.com.ua/article/view/227925 Tue, 30 Mar 2021 00:00:00 +0000 Меланогенез — нова інформація http://ujdvc.com.ua/article/view/228119 <p>Колір шкіри і волосся людини зумовлені пігментом, меланіном, який виробляється на рівні дерми і епідермісу спеціалізованими клітинами, меланоцитами, в процесі, який називається меланогенез.<br>Меланоцити утворюються зі своїх попередників, меланобластів, і мігрують до своїх остаточних місць під час кінцевих етапів ембріогенезу. Меланоцити виробляють меланосоми, маленькі органели, в яких відбуватиметься синтез меланіну. Є чотири стадії розвитку меланосом, і тільки починаючи з третьої стадії і далі меланосоми можуть синтезувати меланін. Потім може відбуватися перенесення меланіну з меланоцитів у кератиноцити. Існує фенотипічна різноманітність пігментації, яка описана в класифікації Фітцпатріка й зумовлена співвідношенням еумеланіну (темного меланіну) і феомеланіну (червонуватого меланіну), що продукуються меланоцитами. Меланогенез є досить складною серією хімічних реакцій, в яких обов’язково необхідні три ферменти: тирозиназа (TYR), тирозиназа­споріднений білок&nbsp;1 (TRP1) і ДОФАхромтаутомераза (DCT). Інші ферменти також відіграють роль у цьому процесі. <br>Рецептор меланокортину-­1 (MC1R) і фактор транскрипції, пов’язаний з мікрофтальмією (MITF), також відіграють ключову роль у стимуляції (чи ні) меланоцитів. Пігментація шкіри регулюється низкою внутрішніх чинників, таких як пептиди, цитокіни, простагландини, NO, а також естрогени. З іншого боку, УФ-­випромінювання є потужним зовнішнім регулятором меланогенезу. У цій статті наголошувалося на важливості паракринної регуляції пігментації шкіри.<br>Основна роль кератиноцитів добре відома, але інші клітини шкіри, такі як фібробласти, імунні клітини або ендотеліальні клітини, мають велике значення в міжклітинній комунікації з меланоцитами і регулюють меланогенез.<br>Нарешті, був запропонований короткий словник різних існуючих меланінів.</p> К. Діл Авторське право (c) 2021 http://ujdvc.com.ua/article/view/228119 Tue, 30 Mar 2021 00:00:00 +0000 Короткий нарис історії світових епідемій-пандемій. Частина II. Холерне дев’ятнадцяте http://ujdvc.com.ua/article/view/228122 <p>Епідемія будь-якої інфекційної хвороби — це невидимий безжальний ворог, якого неможливо перемогти військо­вим, політичним, економічним або ідеологічним шляхом. На такого роду загрози людство часто реагує досить нервово та підсвідомо намагається їх трохи міфологізувати, щоб хоч якось психологічно захистити себе від реального страху неминучої смерті. Оскільки від такої загрози не було раціонального захисту, більшість людей реагували переважно ірраціонально.<br>Дев’ятнадцяте століття, майже так само, як і попередні, в епідеміологічному плані «стартувало» із самого календарного початку. Тільки на відміну від ХVIII ст. основну небезпеку становила вже інша інфекційна хвороба — холера.<br>В історії медицини впродовж позаминулого сторіччя було зафіксовано шість спалахів епідемій холери починаючи з 1817 р. Перша з них розпочалась на сході Бенгалії і тривала 8 років (1817—1824 рр.), поступово охопивши майже всю Індію та значні райони Близького Сходу. Сприяли цьому традиційні подорожі до «святих місць» як індуїстських, так і мусульманських прочан, що під час пішої ходи та активного спілкування з місцевими мешканцями розносили холерний вібріон.<br>Однією з суттєвих причин того, що епідемія холери продовжувалась з мінімальними перервами майже все ХIХ&nbsp;ст., був низький рівень наукових знань з мікробіології і те, що на той час ще не був виявлений збудник холери — вібріон.<br>Ще одним чинником стало тотальне нерозуміння суспільством нагальної потреби обов’язково щодня дотримуватись в побуті хоча б найпростіших санітарних норм. Таке нерозуміння було і серед керівництва, що намагалося обмежити черговий спалах холери переважно адміністративними заходами без адекватних пояснень їхньої необхідності та суті населенню.</p> О.Є. Федоренко, К.В. Коляденко Авторське право (c) 2021 http://ujdvc.com.ua/article/view/228122 Tue, 30 Mar 2021 00:00:00 +0000 Досвід застосування «Топікрему заспокійливого крему СІКА» для відновлення шкіри та слизових оболонок після деструктивних дерматокосметологічних процедур та у комплексному лікуванні дерматозів http://ujdvc.com.ua/article/view/228087 <p>Широке впровадження деструктивних методів лікування в клінічну практику дерматовенерологів зумовлене знач­ним поширенням доброякісних новоутворень шкіри та слизових оболонок. У той же час будь-який вплив на шкіру&nbsp;— хімічний, фізичний чи механічний — спричиняє її пошкодження. Тому пацієнти після проведення подібних процедур потребують правильного догляду за пошкодженою шкірою або слизовою оболонкою для запобігання ускладнень у вигляді вторинного інфікування та рубцювання. З метою відновлення цілості шкіри після видалення її доброякісних новоутворень, проведення біопсії та хімічних пілінгів необхідно застосовувати топічні засоби, які сприяють швидкому та повному відновленню шкіри. Крім того, багато захворювань шкіри супроводжуються запальними реакціями, що може призводити до вторинного інфікування. Застосування засобів, які мають протизапальні та репаративні властивості, не лише скорочує тривалість лікування, а й сприяє швидкому відновленню шкіри. <br><strong>Мета роботи</strong> — оцінити клінічну ефективність та переносність «Топікрему заспокійливого крему СІКА» після дерматокосметологічних процедур на шкірі та слизових оболонках і визначити ефективність його застосування при різних захворюваннях шкіри та слизових оболонок, зокрема у дітей. <br><strong>Матеріали та методи.</strong> Під нашим спостереженням перебували 57 осіб віком від 1 до 75 років з різними дерматологічними захворюваннями, доброякісними новоутвореннями шкіри та слизових оболонок, а також пацієнти після проведення панч-біопсії та косметологічних процедур. Усім досліджуваним рекомендували наносити на уражену ділянку шкіри або слизову оболонку «Топікрем заспокійливий крем СІКА» двічі на день. <br><strong>Результати та обговорення.</strong> Застосування регенерувального крему після дерматологічного лікування доброякісних новоутворень шкіри апаратними методами, проведення хімічних пілінгів та панч-біопсії, а також як допоміжного лікування таких захворювань шкіри, як хейліт, герпес, періанальна тріщина, алергійний контактний дерматит (зокрема у дітей) та з локалізацією у згинах і на обличчі, сприяє значному зменшенню ознак запалення та суб’єктивних відчуттів і швидкому загоєнню пошкодженої поверхні шкіри. При цьому відмічено гарну переносність та відсутність побічних ефектів «Топікрему заспокійливого крему СІКА», що дає змогу широко використовувати його в клінічній дерматовенерології, гінекології та педіатрії.<br><strong>Висновки.</strong> Висока ефективність та безпечність «Топікрему заспокійливого крему СІКА» дає змогу широко його використовувати у клінічній практиці лікарів-дерматовенерологів, гінекологів та педіатрів.</p> Л.В. Гречанська, О.В. Подлужна, С.П. Остапенко, А.Є. Алаторських Авторське право (c) 2021 http://ujdvc.com.ua/article/view/228087 Tue, 30 Mar 2021 00:00:00 +0000 Розацеа — сучасні особливості патогенезу і можливості медикаментозної корекції в епоху зростаючої антибіотикорезистентності http://ujdvc.com.ua/article/view/228098 <p>Патофізіологія розацеа є складним процесом, в якому важливе значення мають такі фактори: судинні порушення, зміни сполучної тканини дерми, мікроорганізми, дисфункція травного тракту, імунні порушення, зміни сально-волосяного апарату, оксидантний стрес, кліматичні чинники, психовегетативні розлади, конституціональна ангіопатія, емоційний стрес, порушення гормональної рівноваги, вплив хімічних агентів.<br>Терапія розацеа може викликати труднощі у фахівців і зумовлювати незадоволеність пацієнтів унаслідок рецидивного перебігу. Особливо складним є лікування тяжких форм захворювання. Традиційна антибіотикотерапія та корекція гормонального фону у жінок дають позитивний, але здебільшого тимчасовий ефект. <br><strong>Мета роботи</strong> — вивчити ефективність і переносність системного ізотретиноїну в лікуванні пацієнтів з папуло-пустульозними формами розацеа.<br><strong>Матеріали та методи.</strong> У дослідженні взяли участь 30 пацієнтів (21 жінка і 9 чоловіків) віком від 39 до 56 років з папуло-пустульозними формами розацеа. Ефективність терапії визначали за шкалою діагностичної оцінки розацеа до та через 6 міс від початку лікування. Всім пацієнтам як монотерапію призначали системний ізотретиноїн — препарат «Роаккутан» («Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд», Швейцарія) у таких дозах: 1-й місяць — 0,3 мг/кг, протягом 2—6-го місяця — 0,2 мг/кг один раз на добу разом із жирною їжею. <br><strong>Результати та обговорення.</strong> До лікування показник шкали діагностичної оцінки розацеа становив (10,8 ± 0,9) бала. Через 6 міс він знизився у 6 разів і становив (1,8 ± 0,4) бала.<br><strong>Висновки.</strong> Аналіз отриманих даних свідчить про високу ефективність «Роаккутану» в лікуванні пацієнтів з папуло-пустульозними формами розацеа. Побічні ефекти у вигляді сухості шкіри та слизових оболонок при прийомі «Роаккутану» були незначними з огляду на низьку дозу препарату і усувалися завдяки застосуванню відповідних зволожувальних засобів. </p> М.Р. Анфілова Авторське право (c) 2021 http://ujdvc.com.ua/article/view/228098 Tue, 30 Mar 2021 00:00:00 +0000 Пандемія COVID­-19 та хронічна кропив’янка http://ujdvc.com.ua/article/view/228103 <p><strong>Мета роботи</strong>&nbsp;— вдосконалити підходи до ведення пацієнтів із COVID-19 та хронічною кропив’янкою (ХК).<br><strong>Матеріали та методи.</strong> Представлено огляд літератури, а також проаналізовано взаємний вплив та принципи ведення пацієнтів з COVID-19 і ХК.<br><strong>Результати та обговорення.</strong> На сьогодні у всьому світі COVID-19 діагностовано у понад 106 млн пацієнтів, у 900&nbsp;країнах померло більш як 2,3 млн хворих. Поширеність ХК, що визначають як епізодичні або щоденні випадки уртикарної висипки тривалістю 6 тиж та більше, становить близько 1,8 % серед дорослого населення та 0,1—0,3&nbsp;%&nbsp;— серед дитячого. На пацієнтів з ХК та їхніх лікарів впливають заходи соціального дистанціювання, блокування, обмеження на поїздки та зміни в схемах лікування через ризик зараження SARS-CoV-2.&nbsp;<br>Пандемія значно погіршила якість надання медичної допомоги всім категоріям пацієнтів з хронічними захво­рюваннями, і ХК не є винятком. Суть алгоритму лікування ХК полягає в призначенні як препаратів першої лінії сучасних неседативних антигістамінних засобів з можливістю підвищення їхньої дози до 4-кратного рівня при дру­гій лінії терапії. Результати дослідження підтверджують, що пандемія COVID-19 не впливає суттєво на проведення терапії першої, другої та третьої ліній при ХК в експертних центрах.<br>Ідеальний антигістамінний препарат повинен ефективно зменшувати вираженість симптомів, мати швидкий початок та тривалий період дії, його бажано використовувати один раз на день і він не має спричиняти небажаних наслідків, таких як сонливість. Біластин відповідає цим вимогам для лікування пацієнтів з ХК. <br><strong>Висновки.</strong> COVID-19 значно погіршує доступність медичної допомоги пацієнтам з ХК і негативно впливає на лікування захворювання. Наразі дистанційні форми консультування та контролю симптомів і лікування ХК застосовують усе частіше, а імуносупресивну терапію призначають усе рідше. Лікування ХК у пацієнтів з COVID-19 слід починати з призначення сучасних неседативних антигістамінних препаратів, за необхідності підвищуючи їхню дозу до 4-кратного рівня.</p> А.Є. Богомолов Авторське право (c) 2021 http://ujdvc.com.ua/article/view/228103 Tue, 30 Mar 2021 00:00:00 +0000 Піоглітазон у лікуванні хворих з коморбідністю псоріатичної хвороби та аліментарного ожиріння http://ujdvc.com.ua/article/view/227804 <p>Натепер доведено безперечний зв’язок між псоріазом та ожирінням. Аліментарне ожиріння збільшує вираженість системного запалення (СЗ) у хворих на псоріаз, ускладнюючи перебіг дерматозу, спричиняє погіршення дерматологічного індексу якості життя пацієнтів та часті загострення псоріазу, що призводить до неефективності стандартних методів лікування. PPAR-активовані рецептори виступають об’єднувальною ланкою між ліпідами та запаленням, оскільки ліпіди стимулюють хронічну форму СЗ і є лігандами, які активують PPAR. Отже, при виборі методу лікування хворих із цією коморбідністю PPARγ можна використовувати як основну мішень. На сьогодні у літературі представлено велику кількість проспективних досліджень, результати яких підтверджують позитивний вплив піоглітазону (ПГ) на ознаки СЗ. Механізм дії цього препарату спрямований на пригнічення хронічного уповільненого СЗ з низькою інтенсивністю. Протизапальний ефект ПГ пов’язаний з його активуючим впливом на ядерні транскрипційні фактори PPARγ. <br><strong>Мета роботи</strong> — визначити ефективність включення ПГ у різних дозах у комплексне лікування хворих з поширеним вульгарним псоріазом і супутнім аліментарним ожирінням I—II ступеня. <br>Матеріали та методи. Клінічний та імунологічний методи дослідження показників СЗ. <br><strong>Результати та обговорення.</strong> Результати дослідження підтвердили ефективність цього методу лікування, яка залежала від дози ПГ та тривалості терапії. Використання ПГ в комплексному лікуванні хворих з поширеним вульгарним псоріазом середнього ступеня тяжкості і супутнім аліментарним ожирінням І—ІІ ступеня протягом 26 тиж сприяло зменшенню вираженості запалення як на локальному рівні за показниками індексу Psoriatic Area and Severity Index (PASI) та частоти рецидивів псоріазу, так і на системному рівні завдяки зниженню показників СЗ, а&nbsp;саме рівня інтерлейкіну-33, інтерлейкіну-6 та високочутливого С-реактивного білка у сироватці крові. <br><strong>Висновки.</strong> Тривале застосування ПГ може бути рекомендовано для персоніфікованого і комплексного підходу до лікування хворих з коморбідністю псоріатичної хвороби та аліментарного ожиріння І—ІІ ступеня.</p> Я.О. Ємченко, К.Є. Іщейкін, І.П. Кайдашев, І.Г. Гайдучок Авторське право (c) 2021 http://ujdvc.com.ua/article/view/227804 Tue, 30 Mar 2021 00:00:00 +0000 Аналіз клініко-діагностичних особливостей та критеріїв ефективності лікування автоімунних бульозних дерматозів групи пемфігуса http://ujdvc.com.ua/article/view/228109 <p>Сучасна класифікація автоімунних бульозних дерматозів представлена ​​трьома групами захворювань, що мають не тільки клінічну, а й гістоморфологічну, гістохімічну та імуногенетичну схожість. Автоімунні бульозні дерматози&nbsp;— група гетерогенних захворювань, що супроводжуються формуванням пухирів і ерозій на шкірі та/або слизових оболонках під впливом специфічних автоімунних комплексів. Розглянуто основні клінічні вияви та діагностичні маркери автоімунних бульозних дерматозів (АБД), що належать до групи пемфігуса. <br><strong>Мета роботи</strong> — проаналізувати поширеність клінічних форм пухирчатки у Південному регіоні України за період з 2010 до 2020 р. <br><strong>Матеріали та методи.</strong> До групи спостереження включено 88 пацієнтів віком від 21 до 75 років. Вивчалися особливості клінічних виявів типових та атипових форм пемфігуса, були розроблені діагностичний алгоритм та критерії ефективності лікування на ранніх етапах захворювання. <br><strong>Результати та обговорення.</strong> Вульгарну пухирчатку було виявлено у 61 (69,3 %), вегетуючу — у 7 (7,9 %), еритематозну — у 6 (6,8 %), герпетиформний пемфігус — у 4 (4,5 %), IgA пухирчатку — у 3 (3,4 %), паранеопластичну пухирчатку — у 3 (3,4 %) пацієнтів.<br><strong>Висновки.</strong> Сучасні клініко-діагностичні особливості АБД (група пемфігуса) потребують включення у лабораторний скринінг методів імунофлюоресцентної мікроскопії, прямого і непрямого імуноферментного аналізу. Критеріями ефективності лікування пацієнтів з АБД слід вважати не тільки позитивну клінічну динаміку, а й швидкість зникнення автоантитіл, що індукують захворювання (десмоглеїну, десмоплакіну, периплакіну тощо). При цьому важливим аспектом залишається знання клінічних особливостей АБД і хвороб, що їх імітують.</p> М.Е. Запольський, М.М. Лебедюк, Н.Б. Прокоф’єва, В.В. Гончаренко, С.В. Нерубащенко Авторське право (c) 2021 http://ujdvc.com.ua/article/view/228109 Tue, 30 Mar 2021 00:00:00 +0000