Український журнал дерматології, венерології, косметології

Випадок ефективного лікування акне у хворого з вторинною імунною недостатністю І ступеня

П.В. Федорич, А.Є. Алаторських, Л.В. Гречанська, С.В. Іванов — Mon, 11 Oct 2021 00:00:00 +0300

Акне є актуальною проблемою сучасної дерматології. Менеджмент цього захворювання є складним, тривалим і багатоетапним процесом, що потребує комбінації різних лікувальних методик та індивідуалізованого підходу.

Мета роботи — демонстрація клінічного випадку ефективного лікування акне у хворого з вторинною імунною недостатністю І ступеня.

Матеріали та методи. Представлено клінічний випадок лікування 23-річного чоловіка із папуло-пустульозною формою акне середнього ступеня тяжкості, що розвинулось на тлі вторинної імунної недостатності І ступеня. Захворювання характеризувалося хронічним перебігом та резистентністю до призначеної терапії. Для лікування було застосовано ретиноїдний препарат ізотретиноїн з поступовим підвищенням, а потім зниженням його добової дози; антибіотикотерапію; препарат «Пропес» як імуномодулятор, а також проведено комплекс косметологічних заходів — хімічні пілінги та лазерна шліфовка шкіри. Після виникнення сухості окремих ділянок шкіри, як побічна дія ізотретиноїну, місцево призначались емоленти.

Результати та обговорення. Наприкінці 7-го місяця лікування запальні висипи на шкірі обличчя повністю припинилися, явища постакне зникли. За даними контрольної імунограми, проведеної через 2 міс від початку комплексної терапії, відзначено повну нормалізацію її показників. Крім того, протягом першого місяця прийому ізотретиноїну у хворого не спостерігали типового для цього етапу лікування загострення запального процесу на шкірі обличчя.

Висновки. Успіх терапії хворого на акне, який мав супутню патологію у вигляді вторинної імунної недостатності І ступеня, на наш погляд, зумовлений вдало підібраним комплексним лікуванням, яке включало антибактеріальну терапію, прийом системного ретиноїду ізотретиноїну у відповідній до клінічної картини захворювання дозі, застосування препарату «Пропес» групи дефензинів як імуномодулювального засобу, а також проведенням комплексу косметологічних заходів.

Клінічний випадок ульцерозної серпінгуючої піодермії (гангренозної піодермії)

Л.В. Вербицька, Д.А. Кінаш — Mon, 11 Oct 2021 00:00:00 +0300

Мета роботи — вивчити питання щодо труднощів діагностики та лікування гангренозної піодермії (ГП).

Матеріали та методи. Проведено огляд літератури та проаналізовано результати клінічного обстеження пацієнтів з ГП. Гангренозну піодермію найчастіше виявляють у людей молодого та середнього віку, частіше у жінок. Патогенез ГП до кінця не вивчено. Вважають, що в його розвитку мають значення генетичні мутації, нейтрофільна дисфункція та порушення регуляції процесів імунітету/запалення. Е. Маверакіс та інші дослідники розробили діагностичні критерії для встановлення діагнозу ГП. Лікування першої лінії спрямоване на оптимізацію місцевого догляду за ранами. У разі більш тяжкого перебігу захворювання необхідна системна терапія. Пероральні кортикостероїди (0,5—1 мг/кг на добу) є основою лікування, їх застосовують для контролю ГП. Циклоспорин можна призначати як окремо, так і в поєднанні з кортикостероїдами. Наразі існує все більше доказів щодо ефективності біологічної терапії як методу лікування, спрямованого на низку цитокінів.

Результати та обговорення. Представлено клінічний випадок ГП. На підставі нещодавно опублікованих рекомендацій пацієнту було призначено системну терапію кортикостероїдами («Медрол» у початковій добовій дозі 48 мг), системні антибактеріальні, протизапальні, судинні препарати, проведено місцеву терапію і представлено результати його лікування.

Висновки. Без лікування захворювання триває впродовж місяців і років. Виразки іноді ростуть дуже швидко, в лічені дні досягаючи величезних розмірів. У міру загоєння одних виразок нерідко утворюються інші. Больовий синдром, приєднання вторинної інфекції та невпинне прогресування патологічного процесу призводять до зниження якості життя пацієнта, а також погіршення його соціальної адаптації. Тому своєчасна адекватна діагностика, лікування і повний комплаєнс хворих є запорукою успіху.

Шкірні розлади у пацієнтів із цукровим діабетом: огляд літератури

К. Діл — Mon, 11 Oct 2021 00:00:00 +0300

Цукровий діабет (ЦД) — це часте метаболічне захворювання, поширеність якого оцінюється приблизно в 9,3 % серед населення світу у віковій групі 20—79 років, що відповідає 463 млн хворих. Більше того, захворюваність на цю хворобу, ймовірно, збільшиться протягом наступних років. На її частку припадає понад 90 % хворих на цукровий діабет. Системні ускладнення також можуть спостерігатися в дерматології. Залежно від регіону поширеність шкірних захворювань у хворих на ЦД становить від 35,4 до 98,8 %, що робить ці симптоми частим приводом для консультацій в дерматологічній практиці. Найбільш поширеними захворюваннями є шкірні інфекції, але також часто можуть спостерігатися жовті нігті, кандидоз, акрохордони, обмежена рухливість суглобів і ідіопатичний каплевидний гіпомеланоз. Також поширені діабетична дермопатія і синдром діабетичної стопи з виявами порушення пігментації, зокрема чорним акантозом і вітиліго.
Відмінності між типами ураження залишаються неясними для різних типів ЦД (типу 1 або типу 2). Загалом шкірна інфекція і ксероз виявилися дуже поширеними і важливими шкірними захворюваннями в кількох дослідженнях, незалежно від типу ЦД. Шкірні інфекції грибкової етіології є найбільш поширеними, а інфекції бактеріального походження трапляються рідше.
ЦД впливає на шкіру за допомогою кількох механізмів. Високий рівень глікемії дуже впливає на гомеостаз шкіри, порушуючи нормальне функціонування кератиноцитів in vitro, зменшуючи їхню проліферацію і диференціювання. Вони також призводять до утворення кінцевих продуктів глікування (КПГ). Останні утворюються внаслідок глікування білків, ліпідів і нуклеїнових кислот. Вони мають різні патологічні впливи на шкіру: утворюють активні форми кисню (АФК), погіршують кліренс АФК та функцію внутрішніх позаклітинних білків, індукуюють прозапальні цитокіни за допомогою шляху ядерного фактора κβ (NF-κβ ). КПГ змінюють властивості колагену, зменшуючи його гнучкість і розчинність та збільшуючи жорсткість, потовщуючи шкірний колаген, збільшуючи зшивання за рахунок неферментативного глікування, та беручи участь у розвитку фіброзу. У пацієнтів з цукровим діабетом судинні зміни в шкірі аналогічні змінам, спричиненим впливом ультрафіолету, зокрема потовщення стінок судин, яке збільшується від стегна до стопи і найбільш виражене в капілярах, що призводить до порушення чутливості судин.
Ця стаття має на меті узагальнення всіх цих патологій, надання інформації щодо їхньої поширеності, короткий опис симптомів, патогенезу і принципів їхнього лікування. Дерматологи відіграють ключову роль у їхньому лікуванні, а також у виявленні нових випадків ЦД. Вони також повинні контролювати глікемію у цих пацієнтів.

Аналіз молекулярних механізмів розвитку актинічного кератозу: огляд літератури

Ю.В. Теплюк — Mon, 11 Oct 2021 00:00:00 +0300

Мета роботи — вивчити молекулярні механізми розвитку актинічного кератозу (АК) та порівняти їх із хворобою Боуена.

Матеріали та методи. Представлено огляд літератури, аналіз національних та міжнародних протоколів з діагностики АК, що відповідають критеріям відбору. Враховано роботи як мінімум з однією рекомендацією за сценарієм діагностики АК, опублікованих після 2015 р. Систематичний огляд літератури засновано на результатах сучасних досліджень, що містять докладний опис проведення молекулярної діагностики тих чи інших протоонкогенів для встановлення остаточного діагнозу. Також розглянуто міждисциплінарні настанови для більш поглибленого вивчення всіх можливих діагностичних критеріїв.

Результати та обговорення. Дотепер остаточно досконально не вивчені і не згруповані в єдиний огляд молекулярні механізми розвитку АК. В більшості джерел є відомості тільки про білок р53 як основний транскрипційний фактор, що регулює апоптоз. Однак результати досліджень, проведених протягом останніх років, доводять достатній вплив і СD95, який так само, як і р53, індукує апоптоз і відіграє провідну роль у розвитку АК.
Усі передракові та злоякісні новоутворення шкіри виникають внаслідок мутацій в клітинах, що спричиняють порушення апоптозу, але досі немає рекомендацій і чіткого алгоритму діагностики, який дасть змогу швидше встановити остаточний діагноз і зробити вибір на користь того чи іншого методу лікування.

Висновки. АК і хвороба Боуена є різними стадіями розвитку одного і того самого злоякісного процесу, що відрізняються за проліферативною активністю клітин та експресією протоонкогенів CD95, bcl-2 та p16, які можна використовувати як диференційно-діагностичні маркери. Завдяки саме ранній діагностиці можливо обрати найоптимальніший варіант лікування з урахуванням сучасних протоколів.

Себорейний дерматит: вибір тактики топічного лікування з урахуванням особливостей мікробіому шкіри

Н.Ю. Резніченко, Ю.Г. Резніченко, О.В. Веретельник — Mon, 11 Oct 2021 00:00:00 +0300

Мета роботи — вивчити клінічну ефективність та безпеку препаратів «Бетасалік», «Триакутан» і «Псорікап» у лікуванні хворих на себорейний дерматит (СД).

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 75 хворих (основна група) на СД. Контрольну групу склали 56 здорових осіб аналогічного віку. Ступінь тяжкості СД у хворих визначали за бальною шкалою, яка включала оцінку інтенсивності еритеми, набряку, мокнуття, екскоріацій, лущення та жирності шкіри. Дослідження мікробіоценозу шкіри проводили методом його прямої якісної й кількісної оцінки. Рівень тривожності вивчали за шкалою самооцінки Спілбергера—Ханіна. Залежно від методу лікування хворих на СД розділили на дві групи: І (дослідну) склали 43 пацієнти, які поетапно отримували препарати: «Бетасалік» протягом 5 діб, «Триакутан» упродовж 5 діб, з 11-ї доби «Псорікап» протягом 18 днів; до ІІ групи (порівняння) увйшли 32 пацієнти, які зовнішньо отримували топічний кортикостероїд.

Результати та обговорення. Перебіг CД супроводжується порушеннями мікробіоценозу шкіри зі збільшенням кількості грибів роду Malassezia та Candida на уражених ділянках, що потребує проведення відповідного лікування. Для хворих на СД характерна наявність високої особистісної та ситуативної тривожності. Застосування препаратів «Бетасалік» і «Триакутан» сприяло одужанню більшості пацієнтів та значному покращенню їхнього стану за різної локалізації патологічного процесу. На відміну від дослідної підгрупи у підгрупі зі стандартним лікуванням ці показники були значно нижчими. Додаткове включення препарату «Псорікап» до схеми лікування хворих на СД сприяло одужанню 100 % пацієнтів з локалізацією патологічного процесу на волосистій частині голови та на обличчі.

Висновки. Комплексна терапія СД із застосуванням мазі «Бетасалік», крему або мазі «Триакутан» та крему «Псорікап» є патогенетично обґрунтованою, оскільки забезпечує швидкий клінічний ефект і нормалізацію мікробіоценозу шкіри.

Шляхи підвищення ефективності лікування хворих на псоріаз із дистрофічними ураженнями нігтьових пластинок

Т.О. Литинська, Л.О. Наумова — Mon, 11 Oct 2021 00:00:00 +0300

Мета роботи — підвищити ефективність лікування хворих на псоріаз із дистрофічними ураженнями нігтьових пластинок шляхом включення до комплексної терапії топічного комбінованого засобу «Оніхоцид^® Емтрікс», спрямованого на відновлення цілості нігтьових пластинок.

Матеріали та методи. Обстежено і проліковано 38 хворих на псоріаз із різними формами оніходистрофії (ОД). Ефективність терапії оцінювали на підставі результатів лікування пацієнтів, яких розділили на дві клінічні групи — основну та порівняльну. Учасники обох груп отримували базову терапію. Крім того, хворим основної групи призначали комбінований засіб «Оніхоцид^® Емтрікс», який наносили на нігтьові пластинки та під кінчики уражених нігтів один раз на добу, на 3—6 міс.

Результати та обговорення. У хворих на псоріаз діагностовано дистрофічні ураження нігтьових пластинок різного ступеня тяжкості. ОД тільки кистей було виявлено у 14 (36,8 %), стоп — у 5 (13,2 %), кистей і стоп одночасно — у 19 (50,0 %) хворих.
У результаті комплексного лікування у хворих основної групи спостерігали раннє (вже з 2—4-го тижня використання комбінованого засобу «Оніхоцид^® Емтрікс») покращення зовнішнього вигляду деформованих нігтів. Після курсу лікування у цих хворих відзначено позитивний клінічний ефект, що виявлявся у стоншенні, пом’якшенні, відновленні кольору та структури уражених нігтьових пластинок. При цьому, «значне покращення» спостерігалося у 3 (10,3 %), «покращення» — у 22 (75,9 %); «незначне покращення» — у 3 (10,3 %), «без покращення» — у 1 (3,5 %) пацієнтів. Відповідних зрушень у хворих порівняльної групи не спостерігалось.

Висновки. Лікування хворих на псоріаз із дистрофічними ураженнями нігтьових пластинок має бути комплексним і спрямованим у тому числі на відновлення стану нігтів.
Включення до комплексної терапії хворих на псоріаз із ОД комбінованого засобу «Оніхоцид® Емтрікс» забезпечує підвищення ефективності лікування, зокрема сприяє відновленню структури, форми, цілісності, щільності, товщини та кольору нігтьових пластинок.

Моніторинг якості життя за перше півріччя коронавірусної інфодемії в Україні

О.Є. Федоренко, К.В. Коляденко, Л.В. Сологуб — Mon, 11 Oct 2021 00:00:00 +0300

Пандемія COVID-19, політико-економічні чинники, новітні технологічні досягнення, екологічні зміни у світі — все це значно вплинуло на самоусвідомлення якості власного життя переважною частиною населення. Для нас як клініцистів-викладачів кафедри дерматології та венерології з курсом косметології НМУ імені О.О. Богомольця це стало очевидним після вимушеної відмови від звичного «живого» навчання і переходу в березні 2020 р. на дистанційну форму в Zoom та одночасного з цим перепрофілювання клінічної бази кафедри для стаціонарного лікування лише хворих із COVID-19 з одночасною випискою профільних пацієнтів з дерматологічною патологією.
Упродовж всієї пандемії ми були фактично позбавлені можливості подальшого професійного контактування з профільними пацієнтами з дерматологічними захворюваннями. У нас лишилась лише технічна можливість контактувати зі студентами 4-го курсу НМУ в режимі онлайн. Було вирішено скористатись такою нагодою не лише для їхнього дистанційного навчання основам дерматовенерології, але й для визначення (уточнення) їхнього психостатусу за допомогою відповідних тестів.

Мета роботи — провести моніторингове дистанційне дослідження залежності показників якості життя (ЯЖ) у молодих медичних працівників (студентів) на тлі негативного інформативного впливу ЗМІ через вимушене довготермінове перебування в стресовій ситуації локдауну і суворий багатотижневий карантин, зумовлений пандемією COVID-19.

Матеріали та методи. ЯЖ оцінювали за допомогою тесту-опитувальника Health Status Survey (SF-36), який належить до загальних (неспеціалізованих) тестів-опитувальників.

Результати та обговорення. За період з березня по червень відбулись помітні зміни в самооцінці соматично цілком здоровими студентами-медиками 4-го курсу стану власної ЯЖ як за кількома шкалами SF-36, так і в цілому. І це при тому, що жоден з них чи членів їхніх родин не був інфікований COVID-19 і не мав жодних клінічних виявів цієї хвороби за всі ці 3 міс. В цілому наявні зміни ЯЖ за цей період носили негативний характер, хоча це погіршення і мало різний ступінь вираженості за окремими шкалами.

Висновки. В умовах дистанційного контактування технічно можливим та науково доцільним є використання тестів-опитувальників для визначення ЯЖ у статистично значущих вибірках добровільних респондентів.
Нам здається гіпотетично можливим розглядати зміни самооцінки ЯЖ в цілому та за окремими шкалами SF-36 як своєрідного, проте цілком об’єктивного та наглядного діагностичного тесту для доклінічного (раннього) визначення загрози формування і появи психосоматичних розладів у будь-якої дорослої людини, що звернулася до сімейного лікаря.

Взаємозв’язки індексів тяжкості псоріазу та дерматологічного індексу якості життя дітей з псоріазом

Е.О. Мурзіна, Ю.А. Рохлецова — Mon, 11 Oct 2021 00:00:00 +0300

Мета роботи — оцінити вплив дерматозу на якість життя дітей, хворих на псоріаз.

Матеріали та методи. Визначено індекси тяжкості псоріазу (BSA, PASI, PGA) та дерматологічні індекси якості життя (DLQI, CDLQI) у дітей віком від 4 до 17 років, хворих на псоріаз, залежно від клініко-епідеміологічних особливостей перебігу дерматозу. Проведено кореляційний аналіз наявності взаємозв’язків між отриманими показниками.

Результати та обговорення. У 73,81 % дітей індекс BSA був вищим за 10, що забезпечило BSA в середньому на рівні 25,85 (8,78—38,38). Розрахований PASI на початку лікування становив у середньому 9,3 (3,6—18,9), у 53,06 % дітей він був нижче 10. PASI при вперше встановленому діагнозі був майже в 1,5 разу нижче, ніж при рецидивах захворювання (р = 0,043). Середній показник індексу PGA дорівнював 3 (2—3), а саме PGA 1—2 був у 32,99 % дітей, PGA 3 — у 43,20 % та PGA 4 — у 23,81 %. У групі дітей віком 4—7 років кількість учасників з індексом PGA була найменшою — 4 (7,69 %), тоді як у групі 16/17—17 років — найбільшою (41,49 %) (р = 0,039). Розрахований DLQI у дітей, хворих на псоріаз, дорівнював 5 (3—9). Середній показник DLQI в групі дівчат був статистично вищий за такий в групі хлопців (р = 0,016). Виявлено статистично значущі відмінності між DLQI в групах за віком, де найвищий вплив на якість життя було встановлено для дітей 16—17 років (р < 0,001), та залежно від клінічної форми псоріазу: при псоріазі волосистої частини голови вплив на якість життя був найбільшим, а при інверсному псоріазі — найменшим (р = 0,021). При середньотяжкому/тяжкому перебігу псоріазу вплив на якість життя дітей збільшується, його оцінюють як помірний, тоді як при легкому перебігу — як незначний (р < 0,05).

Висновки. Перебіг псоріазу в дітей можна оцінити як середньотяжкий та тяжкий, але при перших епізодах псоріазу в краплеподібній та інверсній формах перебіг переважно легкий. З віком інтенсивність шкірних виявів зростає, особливо при рецидивах захворювання в бляшковій формі. У дітей псоріаз справляє в цілому неоднозначний вплив на якість життя: у хлопців він незначний, у дівчат — помірний. Ураження видимих ділянок шкіри псоріазом, збільшення площі ураження патологічним процесом та зростання інтенсивності шкірних виявів з віком усе більш негативно впливають на якість життя дитини.

Дослідження ефективності методів діагностики мікроспорії

С.І. Лаврушко, В.І. Степаненко — Mon, 11 Oct 2021 00:00:00 +0300

Мета роботи — визначити ефективність різних методів діагностики мікроспорії у дітей.

Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 50 дітей віком від 2 до 16 років (24 хлопчики та 26 дівчаток). Залежно від клінічного перебігу, діагнозу та результатів досліджень усіх дітей було розділено на дві групи: до 1-ї групи включено 40 хворих на мікроспорію (19 — на мікроспорію гладенької шкіри, 13 — волосистої частини голови, 8 — волосистої частини голови і гладенької шкіри); до 2-ї групи — 10 дітей без мікроспорії. У всіх пацієнтів 1-ї групи клінічний діагноз підтверджено результатами досліджень методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), мікроскопічного, культурального та люмінесцентного (у променях лампи Вуда) досліджень. Матеріалом для досліджень слугували лусочки з гладенької шкіри та волосистої частини голови, а також волосся із волосистої частини голови пацієнтів. У 10 пацієнтів 2-ї групи клінічні вияви мікроспорії відсутні, результати досліджень — негативні.

Результати та обговорення. Обстеження дітей, хворих на мікроспорію, із застосуванням методу ПЛР мало 100 % позитивний результат. У всіх 40 пацієнтів виявлено ДНК Microsporum canis. Мікроскопічний метод дослідження виявився позитивним у 95 %. За даними бактеріологічного дослідження у 85 % визначено Microsporum canis, тоді як у 15 % дітей цей результат відсутній. Люмінесцентне світіння волосся в променях лампи Вуда в нашому дослідженні спостерігали у 87,5 % хворих, а у 12,5 % воно було відсутнє.

Висновки. За даними дослідження виявлено, що найбільш ефективним і точним є метод ПЛР. Це методика сучасної точної специфічної діагностики мікроспорії, що дає змогу провести ідентифікацію збудника Microsporum canis на рівні ДНК. Мікроскопічний, культуральний та люмінесцентний методи досліджень також можуть бути використані для діагностики цього захворювання.