Український журнал дерматології, венерології, косметології

Особливості інтерпретації даних світлової та спектральної дерматоскопії у хворих на актинічний кератоз

М.Е. Запольський, М.М. Лебедюк, Ю.В. Теплюк, Н.Б. Прокоф’єва — Tue, 29 Jun 2021 00:00:00 +0000

Актинічний кератоз (АК) — поширене захворювання, яке формується внаслідок надмірної інсоляції відкритих ділянок шкіри. Одним із можливих варіантів розвитку захворювання є трансформація АК у плоскоклітинну карциному. Велике значення у профілактиці неопластичних трансформацій шкіри відіграє своєчасна діагностика підозрілих ділянок АК з подальшою їхньою ексцизією та гістологічним дослідженням.
Метою нашого дослідження було виявлення дерматоскопічних патернів початкових стадій неопластичної трансформації актинічного кератозу та проведення порівняльного аналізу діагностичної ефективності цифрової дерматоскопії, двокольорової спектральної дерматоскопії по відношенню до гістологічного дослідження в групі осіб, які страждають на актинічний кератоз.
Під нашим спостереженням було 49 хворих на АК. Усі підозрілі випадки кератозу додатково обстежувалися гістологічно. Нами було проаналізовано особливості клінічних форм та модифіковано існуючі методи діагностики. Для розширення діагностичних можливостей стандартної дерматоскопії дослідження проводилися у різних діапазонах світлової гами. Спектральна дерматоскопія дала змогу оцінити потенційні вогнища неопластичної трансформації у синьому та зеленому світловому полі (стандартний діапазон підсвічування пригнічувався). Особливу увагу приділяли острівцям підвищеної кератинізації, зонам надлишкової васкуляризації з переважанням поверхневої капілярної сітки, мікровиразкам з пухкими краями, що добре контрастують при зеленому спектрі, а також динамічним змінам колірної гами в одному полі дослідження протягом 30 днів.
Встановлено, що використання спектральної дерматоскопії підвищує діагностичні можливості при АК та дає можливість з більшою точністю виявити ранні ознаки неопластичної трансформації, які пов’язані як з патологічним неоангіогенезом (патерн «полуниці», гломерулярна сітка), так і з патологічною проліферацією (псевдогрануляції, патологічна кератинізація та ін.).

Псоріатична оніходистрофія — сучасні тенденції лікування

В.І. Степаненко, С.В. Іванов, П.В. Федорич — Tue, 29 Jun 2021 00:00:00 +0000

Мета роботи — провести поглиблений пошук серед зарубіжних і вітчизняних літературних джерел, зокрема повідомлень про результати рандомізованих контрольованих клінічних досліджень щодо застосування місцевих комбінованих препаратів для лікування псоріатичної оніходистрофії, зосередивши увагу як на короткострокових, так і тривалих терапевтичних ефектах, а також на мінімізації побічної дії.

Матеріали та методи. Аналіз світового досвіду ефективності місцевого комбінованого препарату «Оніхоцид^® Емтрікс» для лікування псоріатичної оніходистрофії та мінімізації побічної дії шляхом пошуку даних (2010—2021 рр.) у Кохранівському реєстрі (The Cochrane Library) контрольованих випробувань за ключовими словами: psoriasis, onychodystrophy; в ресурсах PubMed, High Wire Press, Google Scholar за термінами каталогу та медичної тематики: psoriasis + onychodystrophy + treatment; за повідомленнями про результати рандомізованих контрольованих клінічних випробувань, даними метааналізів та оглядів літератури.

Результати та обговорення. Представлено сучасний погляд на проблему псоріатичної оніходистрофії, методи та підходи до лікування цієї патології.
За аналізом результатів зарубіжних і вітчизняних досліджень доведено клінічну ефективність та безпеку комплексного засобу «Оніхоцид® Емтрікс» для лікування різних клінічних форм псоріатичної оніходистрофії, який містить комбінацію пропіленгліколю, сечовини і молочної кислоти. Активні діючі речовини, які входять до складу препарату, є синергістами, що забезпечує потрійну дію інгредієнтів: поєднання зволожувального і кератолітичного ефекту з протигрибковими властивостями. У більшості пацієнтів відзначено раннє (на 2—4-й тиждень використання препарату) поліпшення зовнішнього вигляду уражених нігтів. У подальшому в них спостерігали стоншення нігтьових пластинок, відновлення їхнього кольору, зникнення надлишково кератинізованої тканини нігтя, тенденцію до відновлення або відновлення цілості нігтів.
Застосування цього топічного розчину забезпечило високий комплаєнс завдяки відмінному профілю переносності та можливості нанесення один раз на добу.

Висновки. Доведено, що сучасний засіб місцевої дії «Оніхоцид^® Емтрікс» є натепер найбільш оптимальним для лікування псоріатичної оніходистрофії. Він дає змогу досягати терапевтичного ефекту як при монотерапії, так і при застосуванні в стандартних комплексних схемах лікування. Лікування псоріатичної оніходистрофії із застосуванням препарату «Оніхоцид^® Емтрікс» є ефективнішим порівняно зі стандартною терапією і сприяє швидкому частковому або повному відновленню цілості нігтьових пластинок. Висока ефективність та безпека препарату «Оніхоцид^® Емтрікс» дають підставу рекомендувати його до включення у схеми комплексного лікування хворих на псоріатичну оніходистрофію.

Топічна терапія оніхомікозу у хворих на псоріаз

К.Г. Супрун, І.О. Олійник — Tue, 29 Jun 2021 00:00:00 +0000

Мета роботи — вивчення ефективності методу лікування оніхомікозу із застосуванням лише місцевих засобів у пацієнтів, що страждають на псоріаз та мають протипоказання щодо використання системних антимікотичних засобів.

Матеріали та методи. Обстежено 52 пацієнти, хворих на псоріаз із ураженням нігтьових пластин, віком від 21 до 67 років. Тривалість захворювання від 1 до 27 років.
Для верифікації грибкового ураження нігтьових пластинок проводили мікроскопічне дослідження нігтьових лусочок з 20 % КОН та молекулярно-генетичні дослідження з пангрибковими праймерами.
Серед 52 обстежених хворих на псоріаз із клінічними ознаками уражень нігтьових пластин виявилося 37 осіб з ураженням нігтьових пластин мікотичною інфекцією.
У зв’язку із соматичною обтяженістю використання системних антимікотичних засобів було протипоказано. Отже, лікування оніхомікозу в таких пацієнтів проводили з використанням тільки місцевої терапії та санітарно-гігієнічних заходів. У якості топічної протигрибкової терапії призначали 1 % розчин та 1 % крем нафтифіну гідрохлориду в комплексі з препаратами, що покращують структуру нігтьових пластин («Волвіт» по 5 мг 1 раз на добу та «Цитофлавін» по 2 таблетки 2 рази на добу), протягом 1,5 міс.

Результати та обговорення. Через 1 міс після початку використання запропонованого способу лікування грибкової інфекції нігтів при псоріазі у лусочках нігтьових пластин міцелій та спори грибків були відсутні у 6 (16,2 %) пацієнтів із дистальною формою ураження нігтьових пластин, через 4 міс — у 16 (43,4 %) пацієнтів із дистально-латеральною формою ураження нігтьових пластин, через 6 міс — у 21 (56,7 %), через 9 міс — у 26 (70,2 %).

Висновки. Запропонований комплексний спосіб лікування оніхомікозу у пацієнтів із коморбідними станами, що унеможливлюють проведення лікування грибкової інфекції системними антимікотиками, є досить ефективним та пріоритетним у лікуванні оніхомікозу в таких пацієнтів.

Стан ферментної ланки антиоксидантного захисту та його неспецифічна корекція у хворих на екзему

М.Х.М. Хвайлех, Ю.В. Андрашко — Tue, 29 Jun 2021 00:00:00 +0000

Розмаїття механізмів розвитку створює значні труднощі у виборі адекватних напрямів терапевтичної тактики. Залишаються недостатньо вивченими пріоритетні патогенетичні ланки, зокрема зміни стану антиоксидантного захисту.

Мета роботи — визначити активність ферментної ланки антиоксидантного захисту і розробити методи неспецифічної корекції виявлених порушень.

Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 52 хворих на екзему (27 чоловіків і 25 жінок) віком від 19 до 57 років. У 16 з них діагностовано істинну, у 21 – інфекційну (мікробну) та у 15 – інфекційну (мікотичну) форми дерматозу. До групи контролю увійшли 20 здорових осіб. Визначали активність каталази, глутатіонпероксидази і супероксиддисмутази у сироватці крові.

Результати та обговорення. У хворих на екзему спостерігається лабільний, який залежить від клінічної форми дерматозу, характер змін ферментної активності антиоксидантного захисту, тотальне пригнічення якої констатовано лише за наявності мікогенної сенсибілізації. Для усунення виявлених розладів призначено PRP-терапію та такролімус («Протопік»), застосування яких у складі комплексної терапії дало змогу не лише досягти корекції патогенетичних змін, а й істотно поліпшити клінічний перебіг дерматозу.

Висновки. У хворих на екзему доцільно визначати активність супероксиддисмутази, активність каталази і глутатіонпероксидази для оцінки стану ферментної ланки антиоксидантного захисту. Включення до арсеналу засобів лікування PRP-терапії та такролімусу («Протопік») дає можливість коригувати стан ферментної ланки антиоксидантного захисту і клінічний перебіг дерматозу. Активність каталази, глутатіонпероксидази і супероксиддисмутази може слугувати одним з критеріїв ефективності лікування хворих на екзему.

Оптимізація лікування і прогнозування перебігу гострої та хронічної екземи у хворих з виявами дисбіозу кишечника

Л.В. Фоміна, А.М. Дащук, Е.І. Добржанська — Tue, 29 Jun 2021 00:00:00 +0000

Мета роботи — підвищити ефективність лікування хворих з гострою та хронічною екземою шляхом розробки ефективної комплексної коригувальної терапії на підставі вивчення системи імунного захисту.

Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 47 пацієнтів з гострою та хронічною екземою до і після лікування. Для визначення ефективності терапії у них оцінювали дані біохімічних досліджень, показники клітинного і гуморального імунітету, а також ступінь змін показників мікробіоти порожнини товстої кишки.

Результати та обговорення. Визначено найбільш інформативні показники клітинного і гуморального імунітету при гострій та хронічній екземі в стадії загострення, яка супроводжується виявами дисбіозу кишечника: рівень CD3+-лімфоцитів, ІФН-γ, ІЛ-4, ІЛ-6 та IgA, моніторинг яких є необхідним і достатнім для контролю ефективності профілактики та лікування таких хворих.
За результатами бактеріологічного дослідження випорожнень у всіх хворих виявлено дисбіоз порожнини товстої кишки I–IV ступеня. Також у них відзначено вірогідно більш низький вміст у порожнині товстої кишки біфідо- і лактобактерій (відповідно в 2,09 та 2,58 разу), бактероїдів (в 1,96 разу) та загальної кількості кишкової палички (в 2,56 разу) на тлі більшої кількості кишкової палички з ферментними властивостями, умовно-патогенних ентеробактерій, ентерококів та грибів роду Candida (відповідно в 1,87; 14,4; 4,20 і 3,22 разу). Після лікування з додаванням про- та пребіотиків у хворих основної групи зникли симптоми дисбіозу товстої кишки, в той час як в осіб контрольної групи його вияви зберігалися: нижчий вміст у порожнині товстої кишки біфідо- і лактобактерій (відповідно в 1,82 та 2,32 разу), бактероїдів (в 1,2 разу) та загальної кількості кишкової палички (в 1,48 разу) на тлі більшої кількості кишкової палички з ферментними властивостями, умовно-патогенних ентеробактерій, ентерококів та грибів роду Candida (відповідно в 1,32; 12,3; 3,24 і 2,85 разу).

Висновки. Лікування, спрямоване на нормалізацію роботи травного тракту і підвищення імунітету, справляє активізуючий та стимулювальний ефект на терапевтичний лікувальний комплекс при екземі. Додавання про- та пребіотиків сприяло значному скороченню тривалості лікування хворих порівняно з показником в осіб, яким проводили тільки загальноприйняту патогенетичну терапію.

Сучасна діагностика мікроспорії

С.І. Лаврушко, В.І. Степаненко — Tue, 29 Jun 2021 00:00:00 +0000

Мета роботи — розробити методику сучасної молекулярно-генетичної діагностики мікроспорії у дітей на основі полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), що дасть змогу ідентифікувати збудника Microsporum canis на рівні ДНК.

Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 40 хворих на мікроспорію гладенької шкіри, волосистої частини голови, волосистої частини голови і гладенької шкіри. Біологічним матеріалом для дослідження слугували лусочки з гладенької шкіри та волосистої частини голови, волосся із волосистої частини голови хворих на мікроспорію. Досліджено 40 зразків біологічного матеріалу хворих на мікроспорію гладенької шкіри, мікроспорію волосистої частини голови, мікроспорію волосистої частини голови і гладенької шкіри. На першому етапі проводили видалення ДНК Microsporum canis, потім ПЛР для збільшення кількості копій ділянки ДНК за допомогою специфічних праймерів. Заключним етапом було типування 40 зразків клінічного матеріалу пацієнтів.

Результати та обговорення. Проведення ПЛР-діагностики надало змогу виявити ДНК Microsporum canis у всіх 40 зразках біологічного матеріалу хворих на мікроспорію. В нашому розробленому методі діагностики мікроспорії на основі ПЛР було використано набір двох праймерів МС (ділянки гена бета тубуліну Microsporum canis). Для внутрішнього контролю перебігу ампліфікації та якості забору біоматеріалу застосовано специфічні праймери APOE (ділянки гена аполіпопротеїну Е людини).

Висновки. З метою вдосконалення точної специфічної діагностики мікроспорії у дітей розроблено методику сучасної молекулярно-генетичної діагностики на основі ПЛР, що дало змогу ідентифікувати збудника Microsporum canis на рівні ДНК. Аналіз молекулярної структури геному Microsporum canis підтвердив, що найбільш об’єктивним методом діагностики мікроорганізмів є ПЛР. Розроблений метод ДНК-діагностики на основі ПЛР із використанням специфічних праймерів може бути включено в алгоритм виявлення Microsporum canis у людей.

Проліферативна функція ендотелію при вогнищевій склеродермії, гендерні та вікові особливості перебігу захворювання

Oбадех Ал-Омарi , С.А. Бондар — Thu, 17 Jun 2021 00:00:00 +0000

Мета роботи —дослідити варіабельність фактора росту судинного ендотелію (VEGF) при вогнищевій склеродермії (ВС), особливості перебігу захворювання у пацієнтів різних вікових груп.

Матеріали та методи. В дослідженні брали участь 78 пацієнтів (27 чоловіків, 51 жінка) віком (43,2 ± 7,28) року з ВС. Усім хворим проводили клінічне, лабораторне та імуноферментне дослідження VEGF. Критеріями включення були наявність ВС та відсутність ознак системності процесу.

Результати та обговорення. Доведено, що ВС є гендерно зумовленим захворюванням, яке частіше виявляють у жінок (65,4 %; р < 0,05) з атрибутивним ризиком на рівні 50,0 % порівняно з таким у чоловіків.

Пізню діагностику захворювання доведено у 78,2 % хворих. Визначено вікові та гендерні особливості цієї патології — чоловіки частіше хворіють у молодому віці (до 20 років, 22,2 % обстежених), проте у віці старше 55 років переважають жінки (р < 0,05). Жінки звертались по медичну допомогу раніше порівняно з чоловіками (29,4 %; р < 0,05), але в них відзначено більш високий ризик раннього прогресування ВС (р < 0,05).

Серед клінічних форм ВС найбільшу частину (70,5 %) становила бляшкова. В 15,4 % випадків діагностували лінійну форму, в 9,0 % — склероатрофічний ліхен (9,0 %), в 5,1 % — ідіопатичну атрофодермію Пазіні—П’єріні. Бляшкову форму ВС достовірно частіше виявляли у жінок (80,3 %), лінійну форму та склероатрофічний ліхен — у чоловіків (по 22,2 %). Середнє число осередків ураження становило 2,8 ± 1,12. Три вогнища виявлено майже в половини (43,6 %) хворих, одне — у 23,1 %, два — у 16,7 %, чотири — у 11,5 %. П’ять вогнищ та більше було у 4 (5,1 %) пацієнтів.

Виявлено, що найвищий вміст VEGF спостерігався при класичній бляшкоподібній формі (p < 0,05), найнижчий — при ідіопатичній атрофодермії Пазіні—П’єріні (p < 0,05). Відмічено Uподібну вікову залежність перебігу захворювання: високий вміст VEGFА встановлено у пацієнтів віком до 20 років (p < 0,05), зі значним зниженням ангіогенного фактора у пацієнтів 20—35 років (p < 0,05) та подальшим наростанням з 35 до 55 років (p < 0,05).

Встановлено, що рівень VEGF вірогідно підвищувався при ранньому прогресуванні захворювання — в перших 2 роки після початку клінічних виявів проти групи пацієнтів з повільним прогресуванням — більше 6 років (p < 0,05). За оцінки гендерної залежності, було виявлено більш високий вміст VEGFА у жінок порівняно з чоловіками (p < 0,05).

Висновки. ВС має гендерні та вікові особливості, на 50,0 % її частіше виявляють у жінок. Серед чоловіків переважають пацієнти молодого віку. Вивчення патогенезу ВС з оцінкою проліферативної функції ендотелію захворювання надасть можливість прогнозувати перебіг захворювання, покращити діагностику та лікування.

Короткий нарис історії світових епідемій-пандемій. Частина III. Напівзабутий вірусний дебют

К.В. Коляденко, О.Є. Федоренко — Tue, 29 Jun 2021 00:00:00 +0000

Трохи більше ста років тому людство вимушено занурилось у другу хвилю «іспанки», так само як весною 2021 р. світ занурився в другу коронавірусну хвилю. Попри вже відомі нам на другому році пандемії суттєві біологічно-вірусологічні відмінності короновірусу COVID-19 та «іспанського» грипу, впадає в око значна схожість у динаміці розвитку епідеміологічних сценаріїв обох цих пандемій.
Офіційно вважається, що та епідемія в Європі розпочалась в останні місяці завершення Першої світової війни (1914—1918 рр.). Її розвиток та катастрофічне поширення спричинили антисанітарія, погане харчування, скупченість в окопах і таборах біженців, демобілізація масових армій та повернення солдат додому, а також бурхливий розвиток на початку XX сторіччя транспортних засобів (потягів, автомобілів, швидкісних кораблів).
«Іспанський» грип, викликаний вірусом H1N1, мав кілька хвиль. Точну кількість тих, хто перехворів на «іспанку», важко назвати. Приблизно це 500—550 млн людей. Померло ж майже 25 мільйонів (у деяких дослідженнях вказується цифра і 50, і навіть 100 мільйонів).
На жаль, людство швидко забуло про цю вірусну пандемію. А отже, було вимушене об’єктивно повторно через сотню років знову зіткнутися з подібною ситуацією і вводити карантинні обмеження як реально єдиний засіб хоч так обмежити подальше розповсюдження чергової вірусної пандемії людства. «Іспанка» суттєво вплинула на подальший розвиток медицини. Якщо до цього була поширена приватна лікарська практика, то в процесі подолання смертоносної пандемії відбулося становлення сучасної міжнародної системи охорони здоров’я. У 1919 р. у Відні було засновано Міжнародне бюро з боротьби з епідеміями.

Розтяжки (стриї): огляд

К. Діл — Tue, 29 Jun 2021 00:00:00 +0000

Розтяжки — це видимі лінійні рубці, що розвиваються на тілі в місцях надмірного розтягування шкіри. Це доброякісне шкірне захворювання, але через естетичне значення вони можуть завдавати страждань пацієнтам. Розтяжки дуже поширені у понад 50 % вагітних жінок і у 50—90 % населення загалом. Вони частіше уражають певні етнічні групи, особливо темношкірих пацієнтів. Факторами ризику під час вагітності є сімейний анамнез, але також має місце і зайва вага, в той час як підвищений індекс маси тіла також є фактором ризику. Клінічно початкові еритематозні і фіолетові ураження, або так звані червоні смуги, переходять у зморшкуваті, гіпопігментовані, атрофічні рубцеві відмітини, так звані білі смуги. Утворення розтяжок підтверджується чотирма основними теоріями: 1) механічне розтягнення шкіри; 2) гормональні зміни; 3) вроджене структурне порушення покривів; 4) генетична схильність. Гістологічно описані різні аномалії колагенових і еластичних волокон на рівні дерми. Лікування розтяжок завжди оманливе. Найпоширеніші місцеві методи лікування, серед яких популярні креми з центелою азійською або гіалуроновою кислотою, мигдальна олія, ретиноїди для місцевого застосування, масло какао або оливкова олія. Хімічний пілінг також можна використовувати. Можуть бути виконані різні процедури, такі як мікродермабразія, радіочастотна терапія, лазерна/світлова терапія, збагачена тромбоцитами плазми, інші, але результати часто обмежені і оманливі як для пацієнта, так і для дерматолога. Ще багато чого треба зробити для вивчення цього розповсюдженого дерматологічного захворювання.

Інфекції, що передаються статевим шляхом, у пенітенціарній системі (аналіз наукових публікацій та власні дані)

Г.І. Мавров, Т.В. Осінська, Ю.В. Щербакова, Д.Д. Курушин, І.В. Калашнікова — Tue, 29 Jun 2021 00:00:00 +0000

Мета роботи — оцінити сучасний стан поширеності інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), та ВІЛ-інфекції в місцях позбавлення волі в контексті цілісного розгляду проблеми венеричної патології з урахуванням результатів власних пілотних досліджень щодо визначення поширеності інфекції, спричиненої вірусом простого герпесу типу 1 (ВПГ-1), та порушень психоемоційного стану хворих.

Матеріали та методи. Пошук проведено згідно з рекомендаціями PRISMA 2009, 2020 (The Preferred Reporting Items for Systematic reviews and Meta-Analyses). Наведено також дані власних досліджень 33 засуджених чоловіків та 29 жінок.

Результати та обговорення. Із 33 засуджених чоловіків маркери IgM ВПГ-1 виявлено у 6,7%, а серед 29 жінок — у 4,9 %, IgG ВПГ-1 — у 92,8 та у 96,9 % відповідно. Згідно з оцінкою психоемоційного стану хворих з маркерами ВПГ-1 середній бал за шкалою тривоги та депресії коливався від 7,6 до 8,9, що прямо корелювало з тривалістю захворювання, кількістю загострень та висипом у лабіальній, генітальній і періанальній ділянках (61,9–71,4 %).
Попри складні матеріально-технічні та санітарно-побутові умови в пенітенціарних установах, для переважної кількості засуджених вони можуть бути більш сприятливими, ніж спосіб життя, який вони вели на волі, враховуючи той факт, що особи уразливих груп нерідко не мають адекватного доступу до послуг системи охорони здоров’я. Для більшості людей, які потрапили в місця позбавлення волі, ув’язнення є однією з можливостей отримати необхідну їм лікувально-діагностичну та профілактичну допомогу, а також базову інформацію щодо збереження здоров’я.

Висновки. Підтверджено значну поширеність ІПСШ/ВІЛ у пенітенціарних закладах в усьому світі. Серед засуджених в Україні досить поширені серологічні маркери ВПГ-1.

Поліморфізм екзантеми, що зумовлена вірусом SARSCoV2 (клінічний випадок)

Т.В. Святенко, В.В. Маврутенков, Т.А. Гайдук, О.І. Гайдук, Т.В. Маврутенкова — Tue, 29 Jun 2021 00:00:00 +0000

Мета роботи — покращити клінічну діагностику та менеджмент нової коронавірусної хвороби шляхом описання клінічного випадку вірусної екзантеми внаслідок зараження новим штамом SARS-CoV-2.

Матеріали та методи. Представлено описання клінічної симптоматики та особливостей ураження шкіри при новій коронавірусній хворобі у пацієнтки з вірогідною хворобою Гровера, діагностованою за даними патогістологічного дослідження біоптату ураженої шкіри. Наведено власне клінічне спостереження.

Результати та обговорення. Клінічне різноманіття штаму нового коронавірусу SARS-CoV-2 пов’язано з тим фактом, що ця системна вірусна інфекція здатна уражати будь-який орган чи систему. Патогенез цих уражень зумовлений двома механізмами: прямим ушкодженням вірусом клітин організму та виникненням імунопатологічного процесу, який нагадує системний васкуліт. У цьому клінічному випадку відображена амбівалентність імунопатогенезу.
Визначено кілька чинників виникнення дерматологічних ушкоджень у пацієнтки з поліморфною висипкою на тлі інфекції SARS-CoV-2: хімічний (сенсибілізація внаслідок роботи з хімічними сполуками), фізичний (механічний тиск під час виконання професійних обов’язків), імунопатологічний (схильність до гіперергічних реакцій дерми) та термічний, які могли спровокувати появу ознак хвороби Гровера. При цьому системна вірусна інфекція новим штамом SARS-CoV-2 стала тригером запуску імунопатологічних процесів, які маніфестували ураженням шкіри.

Висновки. На сьогодні не існує значущих предикторів прогнозування перебігу хвороби та виникнення ускладнень. Тому пацієнтам, які перенесли коронавірусну інфекцію, рекомендовано лікарське спостереження протягом 12 тиж. Пацієнтів з будь-якою дерматологічною патологією необхідно обстежувати з метою виявлення специфічних маркерів COVID-19. У дискурсі диференційної діагностики дерматологічного захворювання завжди потрібно розглядати COVID-19 як можливу причину, доки не буде доведено інше. Під час проведення терапії не слід рутинно призначати всім пацієнтам вітаміни, імуномодулятори, антибіотики, які не мають доказової бази, особливо за наявності ризику розвитку імунопатологічних реакцій внаслідок професійного або токсикологічного обтяження анамнезу.