Український журнал дерматології, венерології, косметології

Клінічні випадки веруциформної епідермодисплазії Левандовського — Лютца

В.Г. Кравченко — 2024-10-03

Дані медичної літератури і власні спостереження випадків веруциформної епідермодисплазії Левандовського—Лютца (ВЕДЛЛ) свідчать, що існує багато питань, які необхідно вирішити або уточнити. Вони стосуються, зокрема, проведення генетичних досліджень з метою вивчення феномену і визначення закономірностей спадковості дерматозу. Виявлення в одного із наших пацієнтів доброякісного неопластичного утворення — лейоміоми стравоходу — зобов’язує лікарів ретельно обстежувати пацієнтів із ВЕДЛЛ, навіть за відсутності скарг на розлади тієї чи іншої системи організму. Чи не наводить такий випадок на думку про вірогідність неопластичної трансформації доброякісного характеру і не тільки з боку шкіри (папілом і бородавок)? Чи можуть віруси папіломи людини за ВЕДЛЛ зумовлювати, крім карциноми шкіри, виникнення пухлин внутрішніх органів? Також важливим завданням дерматологів є раннє виявлення дітей з поширеними формами бородавкоподібних ефлоресценцій. Можна припустити, що у частини пацієнтів захворювання певний час має латентний перебіг і проявляється лише під впливом несприятливих чинників (неадекватна інсоляція, стреси тощо). Тому важливим є виявлення тригерних чинників. Питання ВЕДЛЛ потребують від практикуючих дерматовенерологів не тільки клінічного діагностування бородавкоподібних дерматозів та їхньої диференційної діагностики, а й проведення лабораторних досліджень для ідентифікації дерматозу (біопсія, цитологія, ПЛР), що дасть змогу частіше виявляти ВЕДЛЛ. Оскільки рідкісність ВЕДЛЛ не сприяє накопиченню достатнього обсягу результатів з виявлення патогенетичних чинників дерматозу, зокрема імунологічних, проблема лікування таких хворих залишається актуальною. За розвитком ВЕДЛЛ необхідно проводити перманентне спостереження з метою виявлення ранніх ознак неопластичної трансформації та предикторів, тобто прогностичних параметрів, і запровадження методик їхнього визначення.

Аналіз імунопатогенезу псоріазу в динаміці лікування

Р.Л. Степаненко — 2024-10-03

Мета роботи — проаналізувати параметри імунної системи у пацієнтів із псоріазом до та після лікування.

Матеріали та методи. Параметри клітинного імунітету оцінювали шляхом вимірювання відносної та абсолютної кількості Т- (CD3⁺) і В- (CD19⁺) лімфоцитів та їхніх субпопуляцій (CD4⁺, CD8⁺, CD16⁺, CD25⁺, CD71⁺, CD30⁺, CD95⁺).
Для виявлення поверхневих структур лімфоцитів було використано метод прямої імунофлуоресценції, де флуоресцентна мітка була прикріплена до анти-CD моноклональних антитіл серії Leu фірми «Becton Dickinson» (США). Розрахунки проводили на лазерному миттєвому цитофотометрі фірми «Becton» (США).

Результати та обговорення. Найбільш позитивний вплив на параметри клітинного імунітету було виявлено у пацієнтів із псоріазом, яким призначали імунобіологічний препарат етанерцепт у поєднанні з вузькосмуговою (311 нм) фототерапією. Після лікування у цих пацієнтів завдяки значному зниженню продукції TNF та його концентрації в сироватці крові зменшилася вираженість прозапальних змін у клітинній ланці імунної системи, а також кількість лімфоцитів з маркером ранньої активації, який ініціює подальший каскад цитокінів та подовження запалення. Крім того, зменшення кількості CD30⁺-лімфоцитів є непрямим показником, що свідчить про переключення відповіді Th2 (автоімунні прояви) на Th1, що своєю чергою забезпечує досягнення клінічної та імунологічної ремісії псоріатичного процесу. Надзвичайно важливим для функціонування імунної системи є зниження вмісту активованих лімфоцитів, які експресують Fas-рецептор, оскільки це призводить до збільшеного апоптозу лімфоцитів, зокрема Т-цитотоксичних лімфоцитів, а також до автоімунних і проліферативних змін, властивих загостренню псоріатичного процесу.

Висновки. Встановлено, що всі наші схеми лікування хворих на псоріаз мають імунореабілітуючі властивості, але ступінь їхньої вираженості був різним. Найефективнішою схемою лікування виявилось комбіноване застосування етанерцепту та УФБ-терапії, що дало змогу зменшити вираженість проліферативних та запальних змін у шкірі, знизити антигенне навантаження, рівень циркулюючих імунних комплексів, автосенсибілізацію та автоімунні порушення.

Застосування препарату антимікробних пептидів для усунення імунодефіциту у хворих з акне

П.В. Федорич — 2024-10-03

Акне є актуальною проблемою сучасної дерматології. За даними різних авторів, серед дерматологічних захворювань на частку акне припадає від 23 до 35 % випадків звернень до дерматовенеролога. Менеджмент цього захворювання є складним, тривалим та багатоетапним, потребує комбінації різних діагностичних і лікувальних методик та індивідуалізованого підходу. Також необхідно враховувати наявність коморбідних захворювань, адже в лікуванні пацієнтів з акне слід послуговуватись концепцією пацієнт-орієнтованої медичної допомоги, яка спрямована не на лікування якогось окремого захворювання, а на максимальну нормалізацію функціонування організму людини загалом.

Мета роботи — визначити ефективність препарату на основі антимікробних пептидів (АМП) для усунення імунодефіциту у хворих з акне.

Матеріали та методи. Вивчено динаміку показників імунограм у 35 пацієнтів з акне та імунодефіцитом І ступеня як коморбідного захворювання. Усім обстеженим проведено курс з 10 внутрішньом’язових ін’єкцій препарату на основі АМП — по 2 мл один раз на 2 дні.

Результати та обговорення. У всіх обстежених застосування АМП сприяло нормалізації показників імунограми до референтних значень. Переносність препарату була доброю або задовільною.

Висновки. АМП, уведений за запропонованою схемою, є високоефективним імунокоригуючим засобом, який нормалізує показники імунограм у хворих з акне та усуває імунодефіцит І ступеня. Пацієнти добре або задовільно переносили цей препарат. Його доцільно використовувати для надання пацієнт-орієнтованої медичної допомоги хворим з акне із коморбідним імунодефіцитом.

Пам’яті професора Валерія Павловича Федотова (1939—2018)

2024-10-03

Ефективність використання засобів «Псоріатен» у лікуванні хворих на хронічний бляшковий псоріаз

Н.Ю. Резніченко — 2024-10-03

Метa роботи — визначити ефективність і переносність мазі «Псоріатен» та засобів дерматокосметичної лінії «Псоріатен» у хворих на хронічний бляшковий псоріаз.

Матеріали та методи. У дослідження було включено 67 хворих на хронічний бляшковий псоріаз і 32 здорові особи аналогічного віку (контрольна група). Всіх пацієнтів обстежено згідно з чинними стандартами. Виразність псоріазу оцінено за показниками PASI та BSA. Рівень тривожності визначено за шкалою Спілбергера, рівень невротизації — за Л.І. Вассерманом, рівень депресії — за шкалою Бека, якість життя — за Дерматологічним індексом якості життя й інтегративним показником CQLS. Після проведеної раніше стандартної терапії хворих на хронічний бляшковий псоріаз було розділено на дві групи. В дослідну групу включено 32 пацієнти, які отримували топічно мазь «Псоріатен» з лікувальною метою і делікатний очищувальний гель «Псоріатен» як дерматокосметичний засіб для догляду за шкірою. У разі локалізації псоріазу на волосистій частині голови їм додатково призначали шампунь «Псоріатен» протягом 3 міс. До контрольної групи увійшли 35 пацієнтів із псоріазом, які не отримували мазі «Псоріатен» та засоби дерматокосметичної лінії «Псоріатен».

Результати та обговорення. Застосування мазі «Псоріатен», делікатного очищувального гелю «Псоріатен» і шампуню «Псоріатен» протягом 3 міс сприяло достовірному зниженню показників PASI та BSA у хворих дослідної групи, а також нормалізації у них порушень мікробіоценозу шкіри. У хворих дослідної групи відзначено статистично достовірно нижчий рівень тривожності, невротизації, депресії та якості життя порівняно з показниками на момент включення в дослідження. Отримані дані свідчать про високу ефективність комбінованого застосування мазі «Псоріатен» та засобів дерматокосметичної лінії «Псоріатен» у хворих на хронічний бляшковий псоріаз.

Висновки. Перебіг псоріазу супроводжується порушеннями мікробіоценозу шкіри, високою особистісною та ситуативною тривожністю, підвищеною невротизацією, схильністю до депресії та зниженням якості життя. Застосування мазі «Псоріатен» та засобів дерматокосметичної лінії «Псоріатен» у хворих на хронічний бляшковий псоріаз є обґрунтованим та доцільним, оскільки сприяє регресу псоріатичних висипань і поліпшенню мікробіоценозу шкіри. Отримані результати дають підставу рекомендувати до широкого застосування мазь «Псоріатен» та засоби дерматокосметичної лінії «Псоріатен» для лікування хворих на хронічний бляшковий псоріаз незалежно від проведеної раніше стандартної терапії.

Оцінка ефективності місцевого застосування сертаконазолу при дерматофітії

Л.А. Болотна — 2024-10-03

Метa роботи — оцінити ефективність крему, що містить сертаконазолу нітрат 2 % (крем «Онабет» 2 %), у пацієнтів з різними формами дерматофітії.

Матеріали та методи. Під амбулаторним спостереженням перебували 32 пацієнти віком 21—50 років. Тривалість дерматофітії варіювала від кількох тижнів до 3 міс. У 25,0 % пацієнтів діагностовано мікоз тулуба, у 43,8 % — мікоз стоп, у 31,2 % — пахвовий мікоз. Діагноз ґрунтувався на клінічних проявах захворювання і результатах мікроскопічного дослідження з гідроксидом калію (КОН). Клінічну картину оцінювали на підставі суб’єктивних та об’єктивних ознак (свербіж, еритема, лущення, везикули/мацерація, пустули) та їхньої інтенсивності за шкалою: 0 балів — відсутність, 1 бал — легкий, 2 бали — помірний, 3 бали — тяжкий ступінь. У пацієнтів визначали площу ураження шкіри за допомогою «правила долоні». Підсумковий бал клінічних проявів розраховували шляхом додавання індивідуальних балів кожної ознаки і значення площі ураженої шкіри. Крем «Онабет» 2 % пацієнти наносили двічі на добу на уражену ділянку шкіри протягом 4 тиж.

Результати та обговорення. В усіх пацієнтів завдяки зовнішньому лікуванню відзначено позитивну динаміку клінічних проявів дерматофітії. Регресування симптомів запалення (свербіж, еритема, мокнуття відповідно у 65,5, 40,6 і 71,4 % хворих) до кінця 1-го тижня лікування слугували доказом наявності, крім протигрибкового, ще й протизапального і протисвербіжного ефекту. Терміни регресування проявів дерматофітії залежали від клінічної форми інфекції. Клінічна ремісія до кінця 1-го тижня терапії у 34,4 %, клінічна ремісія та мікологічна негативація до кінця 2-го тижня у 81,3 % пацієнтів свідчать про швидку дію препарату. Наприкінці 6-го тижня клінічного успіху вдалося досягти у 93,7 %, мікологічного (ерадикація збудника) — у 100 % пацієнтів. Віддалені результати спостереження протягом 3 міс показали відсутність рецидиву захворювання у всіх обстежених. Побічних ефектів у процесі лікування не зареєстровано.

Висновки. «Онабет» крем 2 % є сучасним топічним антимікотиком із широким спектром дії, застосування якого двічі на добу протягом 1 міс дає змогу досягти клінічного вилікування у 93,7 %, етіологічного вилікування — у 100 % хворих на дерматофії (мікоз тулуба, мікоз стоп і пахвовий мікоз). Висока ефективність і безпека крему «Онабет» у лікуванні хворих на дерматофітії дають можливість рекомендувати цей топічний засіб до застосування у клінічній практиці.