DOI: https://doi.org/10.30978/UJDVK2018-2-73

Застосування флутаміду у комплексній терапії жінок з акне на тлі гіперандрогенії

D.S. Polishchuk, S.I. Polishchuk, V.S. Komarnytska

Анотація


Мета роботи — визначити ефективність, безпечність, переносність комплексної терапії, до складу якої входить флутамід, у жінок з акне на тлі гіперандрогенії.

Матеріали та методи. Протягом 2014—2017 рр. під спостереженням перебувало 117 жінок, хворих на вугрову недугу різного ступеня тяжкості. Вік пацієнток коливався від 18 до 35 років, середній вік становив (28,2 ± 3,2) року. Тривалість захворювання — від 1 до 8 років, у середньому — (4,5 ± 0,5) року. Поширеність акне у віковій групі 18—25 років становила 32 %; 25—30 років — 29 %; 30—35 років — 39 %. Досліджували гормональний статус на 3—5-­ту добу менструального циклу з визначенням рівнів лютеїнізуючого гормона, прогестерону, загального і вільного тестостерону, антимюллерового гормона до початку лікування та на 1­, 3­, 6-­му місяцях терапії. Проводили ехографічну оцінку органів малого таза на 2-­гу—4-­ту добу менструального циклу до початку лікування та на 6­му місяці терапії. Усім хворим на вугрову хворобу жінкам з гіперандрогенією (ГА) проведено комплексну терапію з призначенням одного із системних антибіотиків азитроміцинового ряду або ретиноїду та введенням у схему лікування флутаміду в дозі 125 мг 3 рази на добу протягом 6 міс з призначенням зовнішнього лікування.

Результати та обговорення. У 82 пацієнток (70 %) з акне діагностовано 2—3-­й ступінь тяжкості (клінічний перебіг середньої тяжкості), у 35 (30 %) — 4-­й (тяжкий). У 92 (78,6 % ) пацієнток встановлено ГА на тлі синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ), у 25 (21,4 %) — змішаний тип ГА.

Уже протягом перших 2 тиж комплексної терапії у 104 (89 %) пацієнток значно поліпшився стан, що виявлялося в регресі комедонів та поверхневих папуло­пустульозних елементів шкірної висипки, а максимального ефекту вдалося досягти лише через 6 тиж терапії. Тоді як у 13 (11 %) пацієнток шкіра очистилася від висипних елементів повільніше, і значного клінічного поліпшення вдалося досягти після 3 міс терапії. Повного клінічного виліковування домоглися у 117 пацієнток, що пройшли повний курс шестимісячної терапії, коли зникли будь­які ознаки запалень на шкірі. Аналіз середньостатистичних значень лабораторних показників після лікування засвідчив зменшення рівнів загального та вільного тестостерону у 4 і 3,5 разу відповідно, лютеїнізуючого та антимюллерового гормона — у 2,7 та 1,8 разу відповідно, збільшення рівня прогестерону — в 1,5 разу. Віддалені наслідки лікування свідчать про стійку клінічну ремісію протягом року після лікування у 111 (95 %) жінок. Позитивні зміни ехографічної оцінки (УЗД) після лікування зауважено у 70 (60 %) жінок, про що свідчать зменшення товщини капсул та зменшення або зникнення дрібних гіпоехогенних включень по стромі яєчників.

Висновки. Для підвищення ефективності лікування хворих на акне необхідною умовою є корекція всіх ланок патогенезу захворювання. За схожої клінічної симптоматики потрібна різна тактика ведення пацієнток, що спрямована на конкретну патогенетичну причину. Оскільки лабораторна діагностика дає змогу розібратися в окремих ланках патологічного процесу, для жінок з акне, передусім репродуктивного віку, вкрай потрібною є оцінка андрогенного статусу — визначення біохімічної гіперандрогенії та аналіз зміни рівнів андрогенів, що дає змогу зробити відповідні призначення в лікуванні, включаючи вугрову хворобу. Для переривання ланки гіперандрогенії жінкам із вугровою хворобою, підтвердженою клініко­лабораторними та інструментальними дослідженнями, доцільно призначати в комплексній терапії флутамід у дозі 125 мг 3 рази на добу протягом 6 міс з можливою корекцією дози препарату.


Ключові слова


акне; гіперандрогенія; гормональний статус; флутамід

Повний текст:

PDF

Посилання


Аdаscеvich VP. Akne u zhenshchin (patogenez, klinika, diagnostika, lechenie / [Аcnе for women (pathogenesis, clinic, diagnostics, treatment / the Practical manual for doctors] (Rus). Publ. 2th, Kyiv; 2008:35.

Bogatyruova EM, Novik GA, Kutusheva GF. Penotypes and endotypes of syndrome hyperandrogenism for adolescent girls (Rus). Lechashchiy vrach [Treating doctor] (Rus). 2016;2:70-74.

Optimization of treatment of chronic hyperandrogenic ановуляции for patients with endocrine sterility on a background the syndrome of поликистозных ovaries (Rus). Zdorovia zhenshchiny, nauchno-prakticheskiy zhurnal [Health of woman, research and practice journal] (Ukr.). 2014;(88):1-7.

Zapolskiy ME, Lebediuk MM, Prokofyeva NB, Ivanov DV, Dobrovolska AV, Kvitko LP. Analysis of factors influencing the development of acne severe forms (Rus). Ukrayinskiy zhurnal dermatologiyi, venerologiyi, kosmetologiyi [Ukrainian Journal of dermatology, venereology, cosmetology]. 2017;3(66):21-27.

Kapshuk IM. Features of treatment of polycystic ovary syndrome on the overweight background (Ukr.) Reproductive Endocrinology (Ukr.) 2015;5:21-25.

Kubanova AA, Sysoyeva TA, Bisharova AS, Merchalova IB. Aspects of pathogenesis and modern therapy of аcnе (Rus). Lechashchiy vrach [Treating doctor] (Rus). 2016;11:30-33.

Naumova LO, Stepanenko VL. Integrated differentiated of female acne with diagnosed syndrome of hyperandrogenism of different genesis (Ukr.)Ukrayinskiy zhurnal dermatologiyi, venerologiyi, kosmetologiyi [Ukrainian Journal of dermatology, venereology, cosmetology]. 2015;3(58):44-48.

Proekt unifikovanogo protocolu z diagnostiki ta likuvaniy acne. Kod МKB-10:L70 - Аknе (ugry). (Ukr.) Mіnіsterstvo okhorony zdorovia Ukrainy. Kyiv; 2013:9.

Tatarchuk TF, Treatment of hyperandrogenism as reasons of violation of reproductive health of woman (Rus). Zdorovia zhenshchiny, nauchno-prakticheskiy zhurnal [Health of woman, research and practice journal] (Ukr.). 2009;6(42):1-7.

Contassot E, French LE. New Insights into Acne Patho­ge­nesis: Propionibacterium Acnes Activates the Inflam­maso­me. J Invest Dermatol. 2014;134(2):310-313.

Zaenglein AL, Pathy AL, Schlosser BJ, et al. Guidelines of care for the management of acne vulgaris. J Am Acad Dermatol. 2016;74(5): 945-973.

Williams HC, Dellavalle RP, Garner S. Acne vulgaris. Lancet. 2012;379:361-372.




© Український журнал дерматології, венерології, косметології, 2018
© ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2018