«АЕвіт» у комплексному лікуванні хворих на акне

A.D. Dyudyun; N.M. Polion; N.Yu. Reznichenko; S.G. Svyryd; V.V. Gorbuntsov

doi:10.30978/UJDVK2018-2-48

Автор(и)

A.D. Dyudyun ДУ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро, Україна
N.M. Polion ДУ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро, Україна
N.Yu. Reznichenko Запорізький державний медичний університет, Україна
S.G. Svyryd Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна
V.V. Gorbuntsov ДУ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро, Україна

DOI:

https://doi.org/10.30978/UJDVK2018-2-48

Ключові слова:

акне, «АЕвіт», комплексне лікування, фолікулярні кератиноцити, ендогенна інтоксикація

Анотація

Мета роботи — оцінити ефективність і переносність «АЕвіту» в комплексному лікуванні хворих на акне.

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 100 хворих на акне. Всіх пацієнтів за методом простої рандомізації розподілено на основну (50 хворих) і контрольну (50 хворих) групи. Критерії введення: вік від 18 до 40 років; діагноз вугрової хвороби, папулопустульозна форма, легкий та середній ступінь тяжкості (2—4 бали за шкалою B.S. Allen, J.G. Smith).

Усім хворим проводили обстеження із застосуванням таких методів: огляд шкіри обличчя, грудей, спини, оцінка виразності запального процесу, підрахунок елементів висипки, оцінка ступеня тяжкості акне за шкалою B.S. Allen, J.G. Smith і облік суб’єктивних відчуттів пацієнта, загальний і біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі.

Хворі на акне отримували стандартну терапію. Пацієнтам основної групи додатково призначали «АЕвіт» протягом 30 діб по 1 капсулі на добу після їди.

Статистичну обробку результатів проводили за допомогою методів біометричного аналізу, реалізованих у пакетах ліцензійних програм Еxcel2003^® і Statistica 6.1 (StatSoftInc., серійний № AGAR909E415822FA).

Результати та обговорення. У 23 (46,0 %) хворих контрольної та 28 (56,0 %) основної групи давність захворювання коливалася від 1 до 5 років. У 15 (30,0 %) хворих основної та 17 (34,0 %) контрольної — від 6 до 10 років, а у 12 (24,0 %) пацієнтів основної та 5 (10,0 %) контрольної групи захворювання тривало до 1 року. Оцінку ступеня тяжкості акне за шкалою B.S. Allen, J.G. Smith проводили на 10, 21 і 30ту добу лікування. До його початку ступінь тяжкості вугрової хвороби в основній групі становив (3,83 ± 0,42) бала, а в контрольній — (3,79 ± 0,34) бала. Після закінчення лікування ступінь тяжкості вугрової хвороби вірогідно знизився в основній групі до (1,43 ± 0,65) бала і в контрольній — до (2,31 ± 0,18) бала.

Висновки. Згідно з результатами аналізу, в обох групах спостерігається статистично значуще зниження виразності симптомів захворювання, кількості елементів висипки, ступеня тяжкості акне, однак у пацієнтів, які застосовували в комплексному лікуванні «АЕвіт», воно виражено значно більше.

Біографії авторів

A.D. Dyudyun, ДУ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро

Дюдюн Анатолій Дмитрович, д. мед. н., проф., зав. кафедри шкірних та венеричних хвороб
49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9

N.M. Polion, ДУ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро

Поліон Наталія Миколаївна, к. мед. н., доц., кафедри шкірних та венеричних хвороб

N.Yu. Reznichenko, Запорізький державний медичний університет

Резніченко Наталія Юріївна, д. мед. н., доц. лікар-дерматовенеролог шкірно-венерологічного відділення № 1 КУ «Запорізький обласний шкірно-венерологічний клінічний диспансер» ЗОР

S.G. Svyryd, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ

Свирид Сергій Григорович, д. мед. н., проф. кафедри шкірних та венеричних хвороб

V.V. Gorbuntsov, ДУ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро

Горбунцов В’ячеслав В’ячеславович, д. мед. н., проф. кафедри шкірних та венеричних хвороб

Посилання

Adaskevich VP. Akne vul’garnye i rozovye. M., 2003:160 (Rus).

Al’banova VI. Retinolapal’mitat v lechenii kozhnykh boleznei. Retinoidy. M. izd. FNPP «Retinoidy»; 2005;19:29-53 (Rus).

Araviiskaya ER. Sovremennyi vzglyad na lechenie akne: sostoyanie problemy i novye vozmozhnosti. Lechashchii vrach. 2003;4:4-6 (Rus).

Vavilov AM. Opyt prakticheskogo primeneniya preparatov vitamina A v dermatologicheskoi i dermatoonkologicheskoi praktike. II Ross. natsion. kongr. «Chelovek i lekarstvo». M.; 1995:167 (Rus).

Visots’ka GL. Patogenetichne obґruntuvannya kompleksnoї terapії zhіnok, khvorikh na vugrovu khvorobu: avtoref. dis. …kand. med. nauk. Kharkіv; 2006:23 (Ukr).

Dashkova NA, Logachev MF. Akne: priroda vozniknoveniya i razvitiya, voprosy sistematizatsii i sovremennye orientiry v vybore terapii. Vestn dermatol i venerol. 2006;4:8-13 (Rus).

Dyudyun AD, Reznіchenko NYu. Zastosuvannya sistemnikh probіotikіv — shlyakh do pokrashchennya lіkuvannya vugrovoї khvorobi. Dermatol Kosmetol Seksopatol. 2007;1-4:98-102 (Ukr).

Dyudyun AD, Svirid SG, Polion N.N. Primenenie denebola, meratina i laktovita forte v kompleksnoi terapii bol’nykh s akne. Novosti meditsiny i farmatsii v Ukraine. 2005;16:10-11 (Rus).

Іrinchin GV. Rol’ porushen’ pro- ta antioksidantnoї sistem krovі u patogenezі vugrovoї khvorobi. Zhurn dermatovenerol i kosmetol NA Torsueva. 2004;1-2:128-129 (Ukr).

Monakhov SA, Ivanov OL. Akne: metod. posobie dlya vrachei. M.; 2010:32 (Rus).

Potekaev NN, Goryachkina MV, Belousova TA. Akne (ugrevaya bolezn’): sovremennyi vzglyad na problemu. Consiliummedicum (Dermatologiya). 2008;1:12-16 (Rus).

Reznichenko NYu, Dyudyun AD. Suchasni aspekti etiopatogenezu vugrovoї khvorobi. Dermatol Kosmetol Seksopatol. 2007;1-4:169-174 (Ukr).

Samtsov AV. Akne i akneformnye dermatozy. M.; 2009:287 (Rus).

Tseraidis GS, Fedotov VP, Dyudyun AD, Tumanskii VA. Gistopatologiya i klinicheskaya kharakteristika dermatozov. Dnepropetrovsk-Khar’kov-Zaporozh’e; 2004:356 (Rus).

Capitanio B, Sinagra JL, Ottaviani M, et al. Acne and smoking. Dermatoendocrinol. 2009;1:129-135.

Colleir Ch, Haper J, Cantell W. The prevalence of acne in adults 20 years and older. J Am Acad Dermatol. 2008;58:56.

Danby FW. Nutrition and acne. Clin Dermatol. 2010;28(6):598-604.

Del Rosso JQ, Bikowski J, Baum E. Prevalence of truncal acne vulgaris: a population study based on private practice experience. J Am Acad Dermatol. 2007;56:B3.

Dumont-Wallon G, Dreno B. Specificity of acne in women older than 25 years. Presse Med. 2008;37:585-591.

Isard O, Knol AC, Aries MF, et al. Proprionibacterium acnes activates the IGF-1/IGF-1R system in the epidermis and induces keratinocytes proliferation. J Invest Dermatol. 2011;131:59-66.

Kuchel O. Clinical implications of genetic and acquired detects in catecholamine syntehesis and metabolismus. Clin Invest Med. 1999;1:354-373

Melnik BC, Schmitz G. Role of insulin, insulin-like growth factor-1, hyperglycaemic food and milk consumption in the pathogenesis of acne vulgaris. Exp Dermatol. 2009;18(10):833-841.

Nagy I, Pivarcsi A, Koreck A, et al. Distinct strains of Propionibacterium acnes induce selective human beta-defensin-2 and interleukin-8 expression in human keratinocytes through toll–like receptors. J Invest Dermatol. 2005;124:931-938.

Preneau S, Dreno B. Female acne — a different subtype of teenager acne?. J Eur. Acad Dermatol Venereol. 2012;26 (3):277-282.

Rivera R, Guerra A. Management of acne in women over 25 years of age. Actas Dermosifiliogr. 2009;100:33-37.

Seirafi H, Farnaghi F, Vasheghani-Farahani A, et al. Assessment of androgens in women with adult-onset acne. Int J Dermatol. 2007;46:1188-1191.

Tan JK. et al. Divergence of demographic factors associated with clinical severity compared with quality of life impact in acne. J Cutan Med Surg. 2008;12(5):235-242.

Veith WB, Silverberg NB. The association of acne vulgaris with diet. Cutis. 2011;88(2):84-91.

Williams C, Layton AM. Persistent acne in women: implications for the patient and for therapy. Am J Clin Dermatol. 2006;7:281-290.

Yoshizumi M, Ishimura Y, Masuda Y, et al. Phisilogical signifigancejf plasma sulfoconjugated dopamine: experimental and clinical studies. Hipertens Res. 1995;18:101-106.