Шкірні прояви COVID-19: вплив варіантів SARS-CoV-2 і потенціал для раннього діагностування та епідеміологічного нагляду (огляд літератури)

Анотація

У процесі еволюції SARS-CoV-2 виникали нові генетичні варіанти, що відрізнялися за вірулентністю, заразністю та клінічними проявами. ВООЗ класифікує їх для епідеміологічного моніторингу як варіанти, що викликають занепокоєння (VOC), та варіанти, які становлять інтерес (VOI). Зокрема, варіанти Delta й Omicron характеризувалися різною частотою респіраторних симптомів і тяжкістю перебігу хвороби. У міру розвитку пандемії збільшувалась кількість повідомлень про дерматологічні симптоми, які в окремих випадках виникали раніше за класичні ознаки COVID-19. Подальше вивчення шкірних проявів сприятиме вдосконаленню діагностики та епідеміологічного нагляду.

Мета роботи — узагальнити відомості щодо характеру шкірних проявів COVID-19 та циркулюючих варіантів вірусу SARS-CoV-2, оцінити шкірні прояви як потенційні маркери раннього виявлення інфекції та визначити їхню роль у системі епідеміологічного нагляду.

Матеріали та методи. Застосовано бібліосемантичний та аналітичний підходи. Інформаційною базою слугували публікації з наукометричних баз PubMed, Scopus та Web of Science, що включали результати метааналізів, оглядів, оригінальних досліджень і клінічних спостережень щодо шкірних проявів COVID-19. Пошук було здійснено за ключовими словами: «COVID-19», «SARS-CoV-2» «skin manifestation», «early symptoms», «surveillance», «rash», «cutaneous signs».

Результати та обговорення. Під час циркуляції варіантів Alpha і Beta поширеність шкірних проявів залишалася стабільною, а серед них найчастішими були макулопапульозні, уртикарні та везикулярні висипання, а також ураження судинного типу. Згідно з оглядами та реєстрами випадків деякі дерматологічні симптоми передували респіраторним і варіювалися залежно від тяжкості захворювання — перніоподібні зміни спостерігали за легкого його перебігу, а ретиформну пурпуру — переважно у госпіталізованих пацієнтів. Під час хвилі Delta частота та тривалість шкірних проявів, зокрема печіння шкіри та акрального висипу, були вищими порівняно з такими в період циркуляції Omicron, причому печіння шкіри виявилося найбільш діагностично значущим симптомом. Моніторинг шкірних проявів COVID-19 може бути цінним для діагностики та контролю змін у взаємодії між вірусом і колективним імунітетом. У низці випадків шкірні прояви COVID-19, зокрема в дитячій популяції, були першими або єдиними клінічними ознаками інфекції, що підкреслює потенціал дерматологічного обстеження як засобу раннього клінічного виявлення захворювання. З огляду на обмежений доступ до очних консультацій під час карантинних заходів телемедичні технології забезпечили ефективну дистанційну діагностику дерматологічних симптомів. Інтеграція дерматологічного моніторингу, зокрема із застосуванням телемедицини, у систему епідеміологічного нагляду сприятиме своєчасному виявленню випадків COVID-19.

Висновки. Шкірні прояви COVID-19 можуть бути додатковими діагностичними маркерами, особливо за обмеженого доступу до тестування. Їхня частота й характер змінюються залежно від варіанта SARS-CoV-2. Еволюція вірусу супроводжується трансформацією дерматологічних симптомів, що потребує поінформованості дерматологів про типові клінічні патерни. Інтеграція дерматологів у систему епіднагляду сприятиме своєчасній діагностиці випадків та стримуванню поширення інфекції. Виявлення шкірних ознак також може покращити клінічне ведення й прогнозування перебігу COVID-19.