Епідеміологічні, діагностичні та медико-соціальні аспекти прихованого сифілісу

Анотація

Мета роботи — вивчити епідеміологічні, клінічні та медико-соціальні аспекти прихованого сифілісу в Україні за останніх понад 40 років.

Матеріали та методи. Проаналізовано дані хворих на прихований сифіліс, які перебували на обстеженні та лікуванні у клініці шкірних та венеричних хвороб ДЗ «Дніпровський державний медичний університет МОЗ України». У роботі використано результати епідеміологічних (ретроспективне вивчення амбулаторних карт та історій хвороб пацієнтів) і клінічних методів, а також показники серологічних досліджень крові.

Результати та обговорення. Вивчено медико-соціальні та епідеміологічні особливості прихованого сифілісу у 147 хворих за період з 1980 до 2000 р. і у 1670 — з 2000 до 2024 р.
Діагноз прихованого сифілісу було встановлено хворим на підставі результатів клініко-анамнестичного і серологічного обстежень з використанням загальноприйнятих критеріїв верифікації сифілісу (МКБ-Х). Особливу увагу звертали на анамнестичні і клінічні відомості щодо супутньої патології, перенесених раніше захворювань, а також дані конфронтації. Для деталізації та оцінки інтеркурентних захворювань було залучено терапевта, невролога, окуліста, оториноларинголога, фахівців з інструментальної діагностики, рентгенолога. Також усіх пацієнтів було обстежено з метою виявлення урогенітальних інфекцій (гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, мікоуреаплазмоз, бактеріальний вагіноз, урогенітальний кандидоз, генітальний герпес, папіломавірусна інфекція).
Проведений нами аналіз архівних історій хвороби за період 1980—2000 рр. (1147 хворих на прихований сифіліс) дав можливість зробити такі висновки: прихований сифіліс було діагностовано у 78,9 %, пізній прихований — у 12,8 % та неуточнений прихований — у 8,3 % хворих.
За період 2000—2024 рр. (проаналізовано 1670 історій хвороби) діагноз прихованого сифілісу було встановлено у 78,2 %, пізнього прихованого — у 16,7 % та неуточненого прихованого — у 5,1 % хворих.
Наведені вище дані за останніх 44 роки свідчать про суттєве збільшення (на 16,3 %) питомої ваги прихованого сифілісу.

Висновки. За останніх понад 40 років частота виявлення прихованого сифілісу зросла майже на 20 %. Кількість хворих на прихований сифіліс, які проживають у містах, збільшилась із 70 до 86 %.
До особливостей сучасного перебігу прихованого сифілісу слід віднести той факт, що у 80 % хворих жінок виявлено супутні інфекції, що передаються статевим шляхом, а у 42 % хворих чоловіків — алкоголізм та наркоманію. Як серед чоловіків, так і жінок 80 % не мали сім’ї, понад 70 % виконували некваліфіковану роботу. Середній вік хворих зменшився на 10 років — із 36 до 26, тобто прихований сифіліс умовно «помолодшав».
Серед обстежених із прихованим сифілісом встановлено суттєве зростання частоти супутніх захворювань за останніх 44 роки. Зокрема, якщо у попередній період (1980—2000 рр.) у таких хворих найчастіше діагностували різну серцево-судинну патологію, то протягом 2000—2024 рр., окрім цього, спостерігали зростання частоти захворювань травного тракту, ЛОР-органів, а також туберкульозу, вірусних гепатитів, ВІЛ-інфекції.
Серед найбільш важливих причин збільшення питомої ваги хворих на прихований сифіліс є неконтрольоване застосування антибіотиків.