Епідеміологічні, діагностичні та медико-соціальні аспекти прихованого сифілісу

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.30978/UJDVK2024-4-23

Ключові слова:

сифіліс прихований; епідеміологія; діагностика; медико-соціальні аспекти.

Анотація

Мета роботи — вивчити епідеміологічні, клінічні та медико-соціальні аспекти прихованого сифілісу в Україні за останніх понад 40 років.

Матеріали та методи. Проаналізовано дані хворих на прихований сифіліс, які перебували на обстеженні та лікуванні у клініці шкірних та венеричних хвороб ДЗ «Дніпровський державний медичний університет МОЗ України». У роботі використано результати епідеміологічних (ретроспективне вивчення амбулаторних карт та історій хвороб пацієнтів) і клінічних методів, а також показники серологічних досліджень крові.

Результати та обговорення. Вивчено медико-соціальні та епідеміологічні особливості прихованого сифілісу у 147 хворих за період з 1980 до 2000 р. і у 1670 — з 2000 до 2024 р.
Діагноз прихованого сифілісу було встановлено хворим на підставі результатів клініко-анамнестичного і серологічного обстежень з використанням загальноприйнятих критеріїв верифікації сифілісу (МКБ-Х). Особливу увагу звертали на анамнестичні і клінічні відомості щодо супутньої патології, перенесених раніше захворювань, а також дані конфронтації. Для деталізації та оцінки інтеркурентних захворювань було залучено терапевта, невролога, окуліста, оториноларинголога, фахівців з інструментальної діагностики, рентгенолога. Також усіх пацієнтів було обстежено з метою виявлення урогенітальних інфекцій (гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, мікоуреаплазмоз, бактеріальний вагіноз, урогенітальний кандидоз, генітальний герпес, папіломавірусна інфекція).
Проведений нами аналіз архівних історій хвороби за період 1980—2000 рр. (1147 хворих на прихований сифіліс) дав можливість зробити такі висновки: прихований сифіліс було діагностовано у 78,9 %, пізній прихований — у 12,8 % та неуточнений прихований — у 8,3 % хворих.
За період 2000—2024 рр. (проаналізовано 1670 історій хвороби) діагноз прихованого сифілісу було встановлено у 78,2 %, пізнього прихованого — у 16,7 % та неуточненого прихованого — у 5,1 % хворих.
Наведені вище дані за останніх 44 роки свідчать про суттєве збільшення (на 16,3 %) питомої ваги прихованого сифілісу.

Висновки. За останніх понад 40 років частота виявлення прихованого сифілісу зросла майже на 20 %. Кількість хворих на прихований сифіліс, які проживають у містах, збільшилась із 70 до 86 %.
До особливостей сучасного перебігу прихованого сифілісу слід віднести той факт, що у 80 % хворих жінок виявлено супутні інфекції, що передаються статевим шляхом, а у 42 % хворих чоловіків — алкоголізм та наркоманію. Як серед чоловіків, так і жінок 80 % не мали сім’ї, понад 70 % виконували некваліфіковану роботу. Середній вік хворих зменшився на 10 років — із 36 до 26, тобто прихований сифіліс умовно «помолодшав».
Серед обстежених із прихованим сифілісом встановлено суттєве зростання частоти супутніх захворювань за останніх 44 роки. Зокрема, якщо у попередній період (1980—2000 рр.) у таких хворих найчастіше діагностували різну серцево-судинну патологію, то протягом 2000—2024 рр., окрім цього, спостерігали зростання частоти захворювань травного тракту, ЛОР-органів, а також туберкульозу, вірусних гепатитів, ВІЛ-інфекції.
Серед найбільш важливих причин збільшення питомої ваги хворих на прихований сифіліс є неконтрольоване застосування антибіотиків.

Біографії авторів

Т.В. Святенко, Дніпровський державний медичний університет, Дніпро

Святенко Тетяна Вікторівна
д. мед. н., проф., зав. кафедри шкірних та венеричних хвороб

С.В. Захаров, Дніпровський державний медичний університет, Дніпро

Захаров Сергій В’ячеславович
к. мед. н., доц., проректор з науково-педагогічної роботи

В.К. Захаров, Дніпровський державний медичний університет, Дніпро

Захаров В’ячеслав Костянтинович
к. мед. н., доц., асист. кафедри шкірних та венеричних хвороб

Посилання

Zakharov VK, Diudiun AD, Zakharov SV. [Prykhovanyi syfilis]. Navchalnyi posibnyk. DDMU; 2011. 121 s. Ukrainian.

Snehirov P. [Puls NAMN Ukrainy: dermatovenerolohiia ta urolohiia — de znakhodymos, kudy rukhaiemos]. Ukr med chasopys. 2019;1(129);T.1:8-12. http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2019_1(1)__4. Ukrainian.

Ghanem KG, Ram S, Rice PA. The Modern Epidemic of Syphilis. N Engl J Med. 2020;382(9):845-854. http://doi.org/10.1056/NEJMra1901593. PMID: 32101666.

Hook EW 3rd. Syphilis. Lancet. 2017 Apr 15;389(10078):1550-1557. http://doi.org/10.1016/S0140-6736(16)32411-4. Epub 2016 Dec 18. PMID: 27993382.

Htet KZ, Lindrose AR, O’Connell S, et al. The burden of chlamydia, gonorrhea, and syphilis in older adults in the United States: A systematic review. Int J STD AIDS. 2023;34(5):288-298. http://doi.org/10.1177/09564624221149770. Epub 2023 Jan 10. PMID: 36626249.

Kimball A, Torrone E, Miele K, et al. Missed Opportunities for Prevention of Congenital Syphilis — United States, 2018. MMWR Morb Mortal Wkly Rep. 2020;69(22):661-665. http://doi.org/10.15585/mmwr.mm6922a1. PMID: 32497029; PMCID: PMC7272112.

Rac MW, Revell PA, Eppes CS. Syphilis during pregnancy: a preventable threat to maternal-fetal health. Am J Obstet Gynecol. 2017;216(4):352-363. http://doi.org/10.1016/j.ajog.2016.11.1052. Epub 2016 Dec 9. PMID: 27956203.

Rowley J, Vander Hoorn S, Korenromp E, et al. Chlamydia, gonorrhoea, trichomoniasis and 5.syphilis: global prevalence and incidence estimates, 2016. Bull. World Health Organ. 2019;97(8):548-562P. http://doi.org/10.2471/BLT.18.228486. Epub 2019 Jun 6. PMID: 31384073; PMCID: PMC6653813.

Satyaputra F, Hendry S, Braddick M, et al. The Laboratory Diagnosis of Syphilis. J Clin Microbiol. 2021;59(10):e0010021. http://doi.org/10.1128/JCM.00100-21. Epub 2021 May 12. PMID: 33980644; PMCID: PMC8451404.

Spiteri G, Unemo M, Mårdh O, Amato-Gauci AJ. The resurgence of syphilis in high-income countries in the 2000s: a focus on Europe. Epidemiol. Infect. 2019;147:e143. http://doi.org/10.1017/S0950268819000281. PMID: 30869043.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-30

Номер

Розділ

Наукові дослідження