Аналіз факторів, що впливають на перебіг актинічного кератозу

Анотація

Актинічний кератоз (АК) — фотозалежне ураження шкіри з явищами локальної інтраепідермальної атипії кератиноцитів, яке проявляється еритематозними, еритематозно-сквамозними, папуло-сквамозними елементами з локаліза­цією переважно на відкритих (для інсоляції) ділянках тіла.

Мета роботи — проаналізувати супутню патологію та фактори, що впливають на перебіг АК, в різних вікових групах населення з огляду на зростання захворюваності на АК останніми роками, особливо в південних регіонах України.

Матеріали та методи. Протягом 2020—2024 рр. під нашим спостереженням перебували 78 пацієнтів (40 чоловіків і 38 жінок) віком від 40 до 83 років з АК. Аналізували тригерні фактори та соматичні захворювання, які, на думку пацієнтів, могли впливати на перебіг дерматозу.

Результати та обговорення. Середній вік обстежених чоловіків становив (54,3 ± 0,3) року, жінок — (58,4 ± 0,5) року. Ускладнений сімейний анамнез щодо АК мали 54 (69,2 %) пацієнти, серед яких у 3 (3,8 %) осіб родичі першої лінії страждали на онкологічні захворювання шкіри; 56 (71,8 %) респондентів визначили своє перебування на сонці в минулому як надмірне та таке, що супроводжувалось опіками шкіри з подальшим відшаруванням епідермісу; 5 (6,4 %) хворих протягом тривалого часу мали контакт зі шкідливими речовинами (нафтопродукти, виробництво побутової хімії). В групі спостереження 45 (57,7 %) пацієнтів відзначили нікотинову залежність. На тлі АК виявлено таку супутню патологію: захворювання серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця (ІХС) — у 23 (29,5 %), гіпертонічна хвороба — у 14 (17,9 %) осіб); цукровий діабет — у 5 (6,4 %); автоімунна патологія (у 2 (2,6 %) осіб — автоімунний тиреоїдит, в 1 (1,3 %) жінки — хвороба Бехчета, в 1 (1,3 %) чоловіка — виразковий коліт); онкологічні процеси різної локалізації — в 11 (14,1 %) пацієнтів групи спостереження.

Висновки. За результатами клінічного дослідження встановлено, що одним з основних факторів розвитку АК, крім надмірної інсоляції, є генетична схильність, вивчення механізмів якої важливе для розроблення нових методів лікування дерматозу та профілактики неопластичних трансформацій; проведення розширеного онкологічного скринінгу хворих на АК є етіопатогенетично обґрунтованим; збільшення кількості осіб з нікотиновою залежністю в групі хворих на АК (57,7 %) порівняно із загальною кількістю залежних від нікотину в Україні (40—45 %) потребує подальшого вивчення поєднаного впливу надмірної інсоляції та куріння на розвиток АК.