Піогенна гранульома — гіпотези щодо етіопатогенезу, клінічні форми і ознаки, сучасні методи діагностики та вибір раціональної тактики лікування

Анотація

Мета роботи — проаналізувати сучасні гіпотези щодо етіопатогенезу і клінічні ознаки піогенних гранульом (ПГ) та визначити значущість ультразвукової діагностики (УЗД) цих новоутворень для вибору індивідуалізованої тактики лікування з урахуванням стадії проліферації пухлин.

Матеріали та методи. Протягом 2020—2022 рр. у клініці ПП «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» (Київ) на амбулаторному лікуванні перебували 94 пацієнти з діагнозом «піогенна гранульома». Вік більшості (72 %) обстежених — від 1 до 12 років, що корелює з даними наукових досліджень інших авторів з відповідної проблеми. У всіх пацієнтів проводили збір анамнезу (зі слів батьків або особисто) щодо можливих причин виникнення новоутворень та для визначення характеру їхнього розвитку. Усім особам було проведено комплексне діагностичне інструментальне дослідження ПГ (дерматоскопія, УЗД, патогістологічна діагностика). Тактику лікування у кожному клінічному випадку вибирали індивідуалізовано з урахуванням результатів обстеження та з огляду на стадію проліферації пухлини (радіохвильове видалення або лікування із застосуванням імпульсного судинного лазера на фарбнику з довжиною хвилі 595 нм).

Результати та обговорення. Всього було амбулаторно обстежено та проліковано 94 хворих з ПГ. За віком серед обстежених переважали діти від 1 до 8 (48 %) і від 8 до 12 років (24 %). Підлітків та осіб юнацького віку (12—18 років) було 6 %, старше 18 років — 22 %. У 45 пацієнтів новоутворення локалізувались на шкірі обличчя, у 7 — на шиї, у 9 — на верхніх кінцівках, у 6 — на нижніх кінцівках, у 27 — на шкірі тулуба. З урахуванням результатів комплекс­ного обстеження хворих з ПГ, у тому числі даних УЗД шкіри в ділянках, уражених ПГ, що дає змогу визначити глибину інвазії пухлини разом з екзофітною частиною, в 87 клінічних випадках було проведено радіохвильове видалення новоутворень з їхньою подальшою патогістологічною діагностикою. В 6 клінічних випадках було обрано та здійснено терапію видалення ПГ з використанням імпульсного судинного лазера на фарбнику з довжиною хвилі 595 нм. В одному клінічному випадку, враховуючи достатньо великий розмір пухлини (понад 2 см) та виявлену за даними УЗД значну васкуляризацію новоутворення, було виконано діагностичну ексцизійну біопсію в межах здорових тканин. Рецидиви ПГ після лікування спостерігали через 2 міс у 2 із 94 пацієнтів, зокрема після терапії імпульсним судинним лазером. У подальшому в цих двох пацієнтів ПГ було видалено за допомогою радіохвильового методу. Рецидивів захворювання не зареєстровано.

Висновки. Аналіз сучасних даних літератури щодо ПГ та результати власного клінічного спостереження і лікування хворих з відповідними новоутвореннями дають підстави стверджувати, що УЗД цих пухлин шкіри є достатньо інформативним і перспективним методом діагностики, який дає можливість виявити стадію проліферації та обрати раціо­нальну індивідуалізовану тактику лікування. Враховуючи, що УЗД пухлини шкіри — відносно новий метод у дерматології, доцільними є подальші дослідження у відповідному напрямку, що дасть змогу підвищити її діагностичну інформативність.