Холодова кропив’янка в практиці лікаря

Анотація

Мета роботи — вдосконалити методи диференційної діагностики та ведення пацієнтів з холодовими кропив’янками.

Матеріали та методи. Представлено огляд літератури і проаналізовано діагностичні підходи та принципи ведення пацієнтів із холодовими кропив’янками.

Результати та обговорення. Холодова кропив’янка характеризується свербежем, ангіоневротичним набряком або обома, з/або без анафілаксії, які виникають у відповідь на охолодження шкіри та/або слизової оболонки. Захворюваність на холодову кропив’янку оцінюється в 0,05 %, з більш високими показниками в країнах з холодним кліматом. Вважається, що симптоми кропив’янки в першу чергу пов’язані з активацією опасистих клітин шкіри. Проте в останні роки з’явилися дані, в яких підкреслюється можлива роль коагуляції крові в патофізіології цього захворювання. У частини пацієнтів паралельно з розвитком холодова кропив’янка у відповідь на вплив холодових факторів, насамперед холодного повітря, можуть бути реакції, які клінічно нагадують прояви гаймориту, кон’юнктивіту і бронхіальної астми, хоча вона може співіснувати з іншими типами кропив’янки. Основними принципами лікування хворих на холодову кропив’янку є: визначення причинних факторів, навчання пацієнтів та запобігання контакту з причинними факторами та ступінчаста фармакотерапія.

Висновки. Холодова кропив’янка є підтипом хронічної індукованої кропив’янки, що володіє всіма ознаками цієї гетерогенної групи захворювань, проте все ще є недостатньо вивченою як у плані патогенезу, так і в плані реальної епідеміології. Елімінаційні заходи, освіта пацієнта та лікування згідно з існуючими алгоритмами здатні значно покращити якість життя пацієнтів, що є першочерговим завданням лікування будь-якого хронічного захворювання.