Дерматовенерологічна служба України в умовах реорганізації, що триває

Анотація

Проблеми збереження дерматовенерологічного здоров’я населення є надзвичайно актуальними для Ук­­раїни, де хвороби шкіри та підшкірної клітковини посідають 5-те місце в структурі захворюваності.

Мета роботи — дослідити структуру дерматовенерологічної служби в умовах реформування системи охорони здоров’я на даному етапі (кінець 2021 р.) та її характеристика.

Матеріали та методи. Наведено результати аналізу стану ресурсів медичних установ комунальної форми власності дерматовенерологічного профілю в Україні.

Результати та обговорення. На сьогодні в Україні кількість ліжок цілодобових стаціонарів для дорослих складає 188 в областях (Запорізька, Рівненська, Харківська, Черкаська) та 220 ліжок у м. Києві, що вкрай недостатньо. Для дитячого населення є 24 ліжка в областях (Луганська, Рівненська, Черкаська) і в м. Києві — 60. Кількість ліжок денного стаціонару для дорослих значно скоротилась — до 248 в областях (Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Львівська, Полтавська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька та м. Краматорськ), для дітей — 61 (Дніпропетровська, Кропивницька, Миколаївська, Полтавська області). Протягом 2021 року було ліквідовано 11 шкірно-венерологіч­них диспансерів. Замість них утворені шкірно-венерологічні центри та підрозділи, що підпорядковані обласним лікарням. Таким чином, відбувається несприятлива реструктуризація ліжкового фонду установ, що надають дерматовенерологічну допомогу.

Висновки. Зменшення кількості державних та комунальних установ, що надають безкоштовну дерматовенерологічну допомогу, призведе до погіршення епідемічної ситуації щодо поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, та зменшення доступності спеціалізованої дерматовенерологічної допомоги населенню в умовах складного економічного та соціального становища.