Оптимізація лікування і прогнозування перебігу гострої та хронічної екземи у хворих з виявами дисбіозу кишечника
DOI:
https://doi.org/10.30978/UJDVK2021-2-10Ключові слова:
екзема; дисбіоз; мікробіота; прогноз; пребіотикАнотація
Мета роботи — підвищити ефективність лікування хворих з гострою та хронічною екземою шляхом розробки ефективної комплексної коригувальної терапії на підставі вивчення системи імунного захисту.
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 47 пацієнтів з гострою та хронічною екземою до і після лікування. Для визначення ефективності терапії у них оцінювали дані біохімічних досліджень, показники клітинного і гуморального імунітету, а також ступінь змін показників мікробіоти порожнини товстої кишки.
Результати та обговорення. Визначено найбільш інформативні показники клітинного і гуморального імунітету при гострій та хронічній екземі в стадії загострення, яка супроводжується виявами дисбіозу кишечника: рівень CD3+-лімфоцитів, ІФН-γ, ІЛ-4, ІЛ-6 та IgA, моніторинг яких є необхідним і достатнім для контролю ефективності профілактики та лікування таких хворих.
За результатами бактеріологічного дослідження випорожнень у всіх хворих виявлено дисбіоз порожнини товстої кишки I–IV ступеня. Також у них відзначено вірогідно більш низький вміст у порожнині товстої кишки біфідо- і лактобактерій (відповідно в 2,09 та 2,58 разу), бактероїдів (в 1,96 разу) та загальної кількості кишкової палички (в 2,56 разу) на тлі більшої кількості кишкової палички з ферментними властивостями, умовно-патогенних ентеробактерій, ентерококів та грибів роду Candida (відповідно в 1,87; 14,4; 4,20 і 3,22 разу). Після лікування з додаванням про- та пребіотиків у хворих основної групи зникли симптоми дисбіозу товстої кишки, в той час як в осіб контрольної групи його вияви зберігалися: нижчий вміст у порожнині товстої кишки біфідо- і лактобактерій (відповідно в 1,82 та 2,32 разу), бактероїдів (в 1,2 разу) та загальної кількості кишкової палички (в 1,48 разу) на тлі більшої кількості кишкової палички з ферментними властивостями, умовно-патогенних ентеробактерій, ентерококів та грибів роду Candida (відповідно в 1,32; 12,3; 3,24 і 2,85 разу).
Висновки. Лікування, спрямоване на нормалізацію роботи травного тракту і підвищення імунітету, справляє активізуючий та стимулювальний ефект на терапевтичний лікувальний комплекс при екземі. Додавання про- та пребіотиків сприяло значному скороченню тривалості лікування хворих порівняно з показником в осіб, яким проводили тільки загальноприйняту патогенетичну терапію.
Посилання
Bolotnaya LA, Ryabova OA. Sovremennye vzglyady na patogenez i lechenie ekzemy. Dermatologiya ta venerologiya. 2002;2:20-22 (Rus.).
Bondapenko VM, Gracheva HM, Matsylevich TB. Disbaktepiosy kishechnika y vsroslyh. M. KMK; 2003:224 (Rus.).
Bytorova LI, Kalinin AB. Vozmozhnocti korrektsii narysheniya kishechnogo mikrobiotsenosa laktylosoy. Ros zhyrn gastroenterol, gepatol, koloproktol. 2001;1:79-83 (Rus.).
Vorobiev AA, Abramov HA, Bondarenko BM, Shenderov BA. Disbakteriosy – aktyalnaya problema meditsiny. Vestn RAMH. 1997;3:4-7 (Rus.).
Vorobev AA, Lyikova EA. Bakterii normalnoy mikroflory: biologicheskie svoistva i zaschitnye fynktsii. ZhMEI. 1999;6:102-105 (Rus.).
Kramar VS. Prostranstvennaya stryktyrnaya ierarchiya mikroorganismov v biotsenose kozhi. Vestn Volgogradskogo gosydarstvennogo meditsinskogo yniversiteta. Volgograd. 200;58(9):23-27 (Rus.).
Melnikova VH. Problemy ximioprofilaktiki, ximioterapii endogennoy infektsii i disbakterios. Vestn RAMH. 1997;3:26-30 (Rus.).
Onischenko NS, Kasatkina NM. Osobennosti mikrobiotsenozov kozhi i kishechnika pri parazitarnoy invazii u bolnyh ekzemoy. Sovremennye problemy nauki i obrazovaniya. 2012;6:65-69 (Rus.).
Solntseva VK, Byikov AS, Vorobev AA, Ivanov OL. Mikrobiotsenos kozhi bolnyh hronicheskimi dermatosami. Zhyrnal mikrobiologii, immynologii i virysologii. 2000;6:51-55 (Rus.).
Candela M, Rampelli S, Turroni S, et al. Unbalance of intestinal microbiota in atopic children. BMC Microbiol. 2012;12:95. doi:10.1186/1471-2180-12-95.
Espinoza LR. van Solingen R. Insights into the pathogenesis of psoriasis and psoriatic arthritis. Am J Med Sci. 1998;316:271-276. doi:10.1097/00000441-199810000-00008.
Ismail IH, Oppedisano F, Joseph SJ, et al. Reduced gut microbial diversity in early life is associated with later development of eczema but not atopy in high-risk infants. Pediatr Allergy Immunol. 2012;23(7):674-681. doi:10.1111/j.1399-3038.2012.01328.x.
Grice EA, Segre JA. The skin microbiome. Nat Rev Microbiol. 2011;9(4):244-253. doi:10.1038/nrmicro2537.
Kalliomaki M, Salminen S, Poussa T, et al. Probiotics and prevention of atopic disease: 4-year follow-up of a randomised placebo-controlled trial. Lancet. 2003;361:1869-1871. doi:10.1016/S0140-6736(03)13490-3.
Kalliomaki M, Salminen S, Poussa T, et al. Probiotics during the first 7 years of life: a cumulative risk reduction of eczema in a randomized, placebo-controlled trial. J Allergy Clin Immunol. 2007;119:1019-1021. doi:10.1016/j.jaci.2006.12.608.
Nutten S. Atopic Dermatitis: Global Epidemiology and risk Factors. Ann Nutr Metab. 2015;66(1):8-16. doi:10.1159/000370220.
