Клінічний випадок ульцерозної серпінгуючої піодермії (гангренозної піодермії)
DOI:
https://doi.org/10.30978/UJDVK2021-3-32Анотація
Мета роботи — вивчити питання щодо труднощів діагностики та лікування гангренозної піодермії (ГП).
Матеріали та методи. Проведено огляд літератури та проаналізовано результати клінічного обстеження пацієнтів з ГП. Гангренозну піодермію найчастіше виявляють у людей молодого та середнього віку, частіше у жінок. Патогенез ГП до кінця не вивчено. Вважають, що в його розвитку мають значення генетичні мутації, нейтрофільна дисфункція та порушення регуляції процесів імунітету/запалення. Е. Маверакіс та інші дослідники розробили діагностичні критерії для встановлення діагнозу ГП. Лікування першої лінії спрямоване на оптимізацію місцевого догляду за ранами. У разі більш тяжкого перебігу захворювання необхідна системна терапія. Пероральні кортикостероїди (0,5—1 мг/кг на добу) є основою лікування, їх застосовують для контролю ГП. Циклоспорин можна призначати як окремо, так і в поєднанні з кортикостероїдами. Наразі існує все більше доказів щодо ефективності біологічної терапії як методу лікування, спрямованого на низку цитокінів.
Результати та обговорення. Представлено клінічний випадок ГП. На підставі нещодавно опублікованих рекомендацій пацієнту було призначено системну терапію кортикостероїдами («Медрол» у початковій добовій дозі 48 мг), системні антибактеріальні, протизапальні, судинні препарати, проведено місцеву терапію і представлено результати його лікування.
Висновки. Без лікування захворювання триває впродовж місяців і років. Виразки іноді ростуть дуже швидко, в лічені дні досягаючи величезних розмірів. У міру загоєння одних виразок нерідко утворюються інші. Больовий синдром, приєднання вторинної інфекції та невпинне прогресування патологічного процесу призводять до зниження якості життя пацієнта, а також погіршення його соціальної адаптації. Тому своєчасна адекватна діагностика, лікування і повний комплаєнс хворих є запорукою успіху.
Посилання
Bhat RM, Nandakishore B, Sequeira FF, et al. Pyoderma Gangrenosum: An Indian perspective. Clin Exp Dermatol. 2011;36:242-247. doi:10.1111/ j.1365-2230.2010.03941.x.
Farhi D. The clinical and histopathological description of geometric phagedenism (pyoderma gangrenosum) by Louis Brocq one century ago. Arch Dermatol. 2008;144(6):755. doi:10.1001/archderm.144.6.755.
Genovese G, Tavecchio S, Berti E, et al. Pyoderma gangrenosum-like ulcerations in granulomatosis with polyangiitis: two cases and literature review. Rheumatol Int. 2018;38(6):1139-1151. doi:10.1007/s00296-018-4035-z.
Hemp L, Hall S. Pyoderma gangrenosum: from misdiagnosis to recognition, a personal perspective. J Wound Care. 2009;18(12):521-526. doi:10.12968/jowc.2009.18.12.45610.
Maverakis E, Ma C, Shinkai K, et al. Diagnostic criteria of ulcerative pyoderma gangrenosum. A Delphi consensus of international experts. JAMA Dermatol. 2018;154:461-466. doi:10.1001/jamadermatol.2017.5980.
Powell FC, Su WP, Perry HO. Pyoderma gangrenosum: Classification and management. J Am Acad Dermatol. 1996;34:395-409. doi:10.1016/S0190-9622(96)90428-4.
Ruocco E, Sangiuliano S, Gravina AG, et al. Pyoderma gangrenosum: An updated review. J Eur Acad Dermatol Venereol. 2009;23:1008-1017.
Su WP, Davis MD, Weenig RH, et al. Pyoderma gangrenosum: clinicopathologic correlation and proposed diagnostic criteria. Int J Dermatol. 2004;43:790-800.
Weenig RH, Davis MD, Dahl PR, et al. Skin ulcers misdiagnosed as pyoderma gangrenosum. N Engl J Med. 2002;347:1412-1418. doi:10.1056/NEJMoa013383.
Weedon D. Weedon’s Skin pathology, 3rd ed. Elsevier, 2010:195-244.
Wines N, Wines M, Ryman W. Understanding pyoderma gangrenosum: a review. Med Gen Med. 2001;3(3):6.
Wollina U. Pyoderma gangrenosum - a review. Orphanet J Rare Dis. 2007;2:19.
