Короткий нарис історії світових епідемій-пандемій. Частина I

Анотація

Пандемії в історії людства призводили до втрати мільйонів людей і суттєвого занепаду економічного і соціального життя. Наприкінці осені 2019 р. людство в черговий раз «неочікувано» стикнулось з виявами масового інфекційного ураження. Та тривожні повідомлення медиків не були «почуті» суспільством. На жаль, вже незабаром передбачуване ними стало гіркою реальністю нашого сьогодення.
У статті простежено та частково проаналізовано наслідки епідемій-пандемій, що виникли в античних Афінах під час Пелопоннеської війни, чуми Антоніна, чуми Юстиніана та «чорної смерті» в ХIV ст. Аби впоратись з пандемією, міста та правителі розшукували і переманювати лікарів, сплачуючи за їхні послуги наперед за пів року, а то й за рік. Тоді ж і виник вислів «наявність лікаря в місті — благословіння Господнє!» З’явились і попередники сучасних лікарів-інфекціоністів — «чумні лікарі» Вони вперше почали використовувати карантин як протиепідемічний захист. Про його високу ефективність свідчить той факт, що і через 600 років ВООЗ визнає карантин чи не єдино можливим дієвим способом боротьби з пандемією коронавірусної хвороби.
Догматична медицина, яка зазнала цілковитої поразки у боротьбі з чумою, почала вимушено змінюватися на користь висновків лікарів з практичними знаннями, які не тільки намагалися запобігти хворобі, але й вилікувати її, а хірургія отримала суттєвий імпульс для свого подальшого розвитку.
Трохи оговтавшись від пандемій чуми, наприкінці ХV ст. в Іспанії та Італії несподівано спалахнула епідемія «нової» інфекції. В рекордно короткий термін вона зохопила мешканців усіх інших країн Європи та Азії незалежно від свого віку, статі та соціального положення. За наслідки їй спочатку дали назву «статева чума», а пізніше — більш знайому нам — «сифіліс». Ця епідемія-пандемія з певними періодами свого затухання та пожвавлення продовжується і понині, вражаючи щорічно сотні тисяч людей по всьому світу.
На початку ХVII ст. епідемії були не тільки в Європі, а й в колоніях Іспанської корони. З дивною закономірністю виникали саме в 20-ті роки майже кожного століття. Так саме в цей рік спалахнула пандемія небезпечної інфекційної хвороби — віспи.
Тобто від часів античності до початку ХVIII ст. суспільство з великими людськими і економічними втратами перенесло кілька епідемій-пандемій, що не тільки суттєво загальмували його прогрес, але й дозволили людській спільноті багато в чому по-іншому визначити подальший вектор свого існування та розвитку.