Випадок вульгарного сикозу волосистої частини голови у дитини

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.30978/UJDVK2020-4-18

Ключові слова:

піодерміти, вульгарний сикоз, дитячий вік, лікування, профілактика

Анотація

Гнійничкові хвороби шкіри (піодерміти) є однією з найбільш частих патологій людини. За частотою піодерміти конкурують за перше місце з дерматомікозами. Їх виявляють у дорослих і дітей, жінок і чоловіків, вони мають гострий і хронічний перебіг, можуть виникати первинно або бути ускладненням інших хвороб шкіри. Висока захворюваність на піодерміти зумовлена значним поширенням піококів у навколишньому середовищі, на шкірі і слизових оболонках людини, забрудненням і мікротравматизацією шкіри, зниженням загальної і місцевої антибактеріальної опірності організму. Вони мають багато клінічних форм, що зумовлено збудником (стафілодерміти, стрептодерміти, синьогнійна паличка тощо), локалізацією, ураженням придатків шкіри і т. ін.
Серед хронічних піодермітів чільне місце посідає вульгарний сикоз, на який хворіють переважно чоловіки статевозрілого віку, рідко — жінки і надзвичайно рідко — діти. Первинними морфологічними елементами є пустули — остіофолікуліти, що локалізуються у чоловіків переважно на бороді і вусах, у жінок — на лобку, у дітей уражаються волосиста частина голови (Sycosis vulgaris capilliti infantum), вії та волосся носових ходів. Вульгарний сикоз у дітей — хронічна хвороба, яка триває місяцями, роками і тяжко піддається лікуванню. Рецидиви частіше виникають після подразнення мийними засобами, застосування вологовисихаючих пов’язок, компресів, подразливих розчинів, унаслідок травматизації шкіри гребінцем, головним убором. Нерідко причину виникнення рецидивів вульгарного сикозу неможливо встановити.
За понад півстолітню дерматологічну практику ми спостерігали два випадки вульгарного сикозу. У цій публікації наведено один з них. Описано клініку, діагностику, комплексне лікування та методи профілактики рецидивів.

Біографії авторів

V.Ye. Tkach, Івано-Франківський національний медичний університет

Ткач Василь Євтихович
к. мед. н., доц. кафедри дерматології та венерології

M.S. Voloshynovych, Івано-Франківський національний медичний університет

Волошинович Мар’ян Стефанович
к. мед. н., доц. кафедри дерматології та венерології
76018, м. Івано-Франківськ, вул. Кропивницького, 16

R.V. Kutsyk, Івано-Франківський національний медичний університет

Куцик Роман Володимирович
д. мед. н., проф. кафедри мікробіології, вірусології та імунології

H.M. Protsak, ТЗОВ «Медико-оздоровчий центр ”Арніка”», Івано-Франківськ

Процак Христина Михайлівна
лікар дерматовенеролог, генеральний директор ТЗОВ «Арніка»

G.Ye. Girnyk, Івано-Франківський національний медичний університет

Гірник Галина Євгенівна
к. мед. н., доц. кафедри дерматології та венерології

Посилання

Beeson BB. Pierre François Rayer 1793-1867. Arch Dermatol Syphilol. 1930;22:893-897. doi:10.1001/archderm.1930.

Chiller K, Selkin BA, Murakawa GJ. Skin microflora and bacterial infections of the skin. J Invest Dermatol Symp Proc. 2001;6:170-4. doi:10.1046/j.0022-202x. 2001.00043.x.

Findley K, Oh J, Yang J, et al. Topographic diversity of fungal and bacterial communities in human skin. Nature. 2013;498:367-370. doi:10.1038/nature12171.

Lousada MB, Lachnit T, Edelkamp J, et al. Exploring the human hair folliclemicrobiome. Br J Dermatol. 2020. doi:10.1111/bjd.19461.

Mengesha YM, Bennett ML. Pustulars kindis orders: Diag­nosis and treatment. Am J Clin Dermatol. 2002;3(6):389-400. doi:10.2165/00128071-200203060-00003.

Stulberg DL, Penrod MA, Blatny RA. Common bacterial skin infections. Am Fam Physician. 2002;66:119-124.

Sun K, Chang J. Specialtypes of folliculitis which should be differentiated from acne. Dermato-Endocrinol. 2017;9:e1356519. doi:10.1080/19381980. 2017.1356519.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-10

Номер

Розділ

Спостереження з практики