Небажані явища системних ретиноїдів при лікуванні акне: чого бояться лікар і пацієнт?

Анотація

З 1982 р. пероральний ізотретиноїн призначався для лікування тяжких вузлувато-кістозних форм акне, однак за останніх три десятиліття показання для його призначення істотно розширилися. Дерматологи в усьому світі стали активно використовувати ізотретиноїн при помірно виражених і навіть легких формах акне, при акне, резистентних до стандартних методів лікування, а також при наявності у пацієнта схильності до утворення рубців, що є непрямим підтвердженням того, що найчастіше користь, отримана від застосування препарату, значно вище можливого ризику побічних ефектів. Незважаючи на 38-річний досвід застосування ізотретиноїну, сьогодні деякі дерматологи невиправдано уникають призначення препарату. Аналіз літератури і власний досвід показують, що таке ставлення до терапії акне системним ізотретиноїном, як правило, пов’язано з недостатньою або неадекватною інформованістю лікарів і пацієнтів. Найбільш частою причиною, через яку системна терапія ізотретиноїном не призначається, є страх перед ризиком розвитку небажаних ефектів на тлі лікування.
Отже, метою роботи було визначення профілю і частоти побічних ефектів при лікуванні акне системним ізотретиноїном. Для цього ретроспективно було проаналізовано 76 амбулаторних карт, пацієнтів, які отримували системний ізотретиноїн у комплексній терапії акне. Серед пацієнтів були 51 жінка віком від 13 до 42 років і 25 чоловіків віком від 14 до 39 років. У якості системної терапії акне використовувався препарат «Роаккутан» («Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд», Швейцарія). Режим терапії препаратом «Роаккутан» був таким: перших 2 міс — 0,3—0,4 мг на 1 кг ваги тіла на добу, потім за умови нормальних біохімічних показників функції печінки, нирок, показників ліпідного і вуглеводного обмінів добова доза збільшувалась із розрахунку 0,5—0,7 мг на 1 кг маси тіла пацієнта до досягнення кумулятивної дози 120 мг на кг маси тіла. У всіх хворих, які отримували для лікування акне препарат «Роаккутан», побічні ефекти переносилися добре, легко коригувались та іноді вимагали лише тимчасового зниження його добової дози. Зміни в біохімічному аналізі крові носили транзиторний характер: показники відновлювались до нормальних значень після закінчення курсу терапії.