Роль і місце макролідів у комплексній терапії хворих із гнійничковими ураженнями шкіри та її придатків

Автор(и)

  • T.О. Lytynska Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.30978/UJDVK2019-4-49

Ключові слова:

піодермії, мікробіота шкіри, системна терапія, макроліди, «Дораміцин»

Анотація

Мета роботи — підвищити ефективність терапії хворих із гнійничковими ураженнями шкіри та її придатків шляхом включення антибактеріального препарату «Дораміцин» (спіраміцин) до комплексного лікування піодермій.

Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 24 хворих віком від 24 до 61 року з піодермією. Серед них було 11 (45,8 %) жінок та 13 (54,2 %) чоловіків, тривалість захворювання у яких коливалася від 2 міс до 25 років. Усім пацієнтам у складі базової терапії призначали антибактеріальний препарат «Дораміцин» по 2 пігулки двічі на добу.

Результати та обговорення. В обстежених хворих виявлено різні нозологічні форми піодермії: cтафілококове імпетиго (розповсюджена форма), множинні фолікуліти, вульгарний сикоз, фурункульоз, гідраденіт, хронічну виразкову піодермію. Також у дослідження були включені пацієнти з вторинним бактеріальним ускладненням мікозу ступень та інфекційною екземою.
Оцінку динаміки об’єктивних і суб’єктивних виявів захворювання проводили на підставі усунення або зменшення ступеня виразності еритеми, пустулізації, інфільтрації та площі ураженої ділянки шкіри. Враховували швидкість зникнення або зменшення свербежу, болю, печіння в осередках ураження.
У 100 % хворих із поверхневими піодерміями відзначено клінічне одужання. В осіб з глибокими формами піодермії регрес захворювання відбувався повільніше, при цьому в абсолютної більшості з них досягнуто клінічне одужання та значне покращення, у 2 хворих з тяжким рецидивним перебігом піодермії — клінічне покращення.
Побічних реакцій та ускладнень під час лікування не було. Рецидивів захворювання протягом наступних 6 міс спостереження не зареєстровано.

Висновки. Комплексна терапія з включенням антибактеріального препарату «Дораміцин» є ефективною і безпечною та може бути рекомендована для лікування хворих з глибокими і поверхневими (розповсюдженими) формами піодермії.

Біографія автора

T.О. Lytynska, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ

Литинська Тетяна Олександрівна
д. мед. н., доц. кафедри дерматології та венерології 
01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, Олександрівська клінічна лікарня, корп. 2

Посилання

Gladko VV, Masyukova SA, Zemlyakova SS, Ilyina IV. New data on the healthy skin microbiome and its significance in the development of dermatoses (review) (Rus). Сonsilium medicum. Dermatologiya [Сonsilium medicum. Dermatology] (Rus). 2017;4:17-24.

Doramitsyn [Doramycin] (Ukr) [Internet]. URL: https://compendium.com.ua/dec/265794/.

Kasihina EI. Application of broad-spectrum antibiotic combinations for topical treatment of pyoderma (Rus). Сonsilium medicum. Dermatologiya [Сonsilium medicum. Dermatology] (Rus). 2015;2:5-10.

Mavrov GI, Zapolskiy ME. Macrolides as means of etiotropic therapy in dermatology and venereology (Rus). Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol [Ukrainian journal of dermatology, venereology, cosmetology] (Ukr). 2013;4:109-115.

Miheev GN, Sokolovskij EV, Savicheva AM. Reasonable antimicrobial therapy in patients with pyodermatosis (Rus). Vestn dermatol i venerol [Bulletin of Dermatology and Venereology] (Rus). 2017;1:68-75.

Stepanenko VI, Chobotar AI, Bondar SO. Dermatolohiia i venerolohiia: pidruchnyk dlia studentiv vyshchykh medychnykh navchalnykh zakladiv I—III rivniv akredytatsii [Dermatology and Venereology: A Textbook for Students of Higher Education Institutions of I—III. Accreditation Levels] (Ukr). K. Medytsyna; 2015:335.

Stratchounski LS, Veselov AV. Spiramycin: place in the modern chemotherapy (the classic and the present) (Rus). Klinicheskaya mikrobiologiya i antimikrobnaya khimioterapiya [Clinical Microbiology and Antimicrobial Chemotherapy] (Rus). 2005;7(3):286-297.

Yudina LV. Spiramycin: position not lost (Rus). Ukrainskyi medychnyi chasopys [Ukrainian Medical Journal] (Ukr). 2017;1:54-58.

Chiller K, Selkin BA, Murakawa GJ. Skin microflora and bacterial infections of the skin. J Investig Dermatol Symp Proc. 2001;6(3):170-174.

Dreno B, Araviiskaia E, Berardesca E, et al. Microbiome in healthy skin, update for dermatologists. J Eur Acad Dermatol Venereol. 2016;30(12):2038-2047. doi: 10.1111/jdv.13965.

Gandhi S, Ojha AK, Ranjan KP, Neelima. Clinical and bacteriological aspects of pyoderma. N Am J Med Sci. 2012;4(10):492-495. doi:10.4103/1947-2714.101997.

Kamble P, Parihar G, Kumar M, Mohanpuriya LR. Bacte­riological study of pyogenic skin infection at tertiary care hospital. IOSR J Dent Med Sci. 2016;15(6):114-121. doi:10.9790/0853-150601114121.

Lin J, Nishino K, Roberts MC, et al. Mechanisms of antibiotic resistance. Front Microbiol. 2015;6:34. doi:10.3389/fmicb.2015.00034.

Ramasamy S, Barnard E, Dawson TLJr, Li H. The role of the skin microbiota in acne pathophysiology. Br J Dermatol. 2019;181(4):691-699. doi:10.1111/bjd.18230.

van Bijnen EM, Paget WJ, den Heijer CD, et al. Primary care treatment guidelines for skin infections in Europe: congruence with antimicrobial resistance found in commensal Staphylococcus aureus in the community. BMC Fam Pract. 2014;15:175. doi:10.1186/s12875-014-0175-8.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-12-23

Номер

Розділ

Фармакотерапія в дерматовенерології