Можливості сучасних біомаркерів ураження шкіри та фіброзної активності при системній склеродермії

Анотація

Системна склеродермія (ССД) — це системне захворювання, яке характеризується гетерогенними клінічними виявами ураженнями шкіри та внутрішніх органів. Вважається, що пусковим механізмом його розвитку є ініціальні пошкодження судин, що призводить до запальної реакції та накопичення колагену й інших компонентів екстрацелюлярного матриксу. Одним з важливих аспектів ведення таких пацієнтів є ідентифікація хворих з високим ризиком ураження внутрішніх органів і контроль фіброзної активності у відповідь на терапію. Діагностика і конт­роль ураження шкіри при ССД здійснюється шляхом клінічного спостереження та використання таких методів, як шкірний рахунок за шкалою Rodnan (mRSS), дюрометрія, кутометрія та ультразвукове визначення товщини шкіри. Однак чутливість цих методів досить низька, на сьогодні вони не валідизовані для використання, є досить трудомісткими та суб’єктивними. Крім того, ці методи не дають інформації про активність фіброзного процесу.
Ці недоліки перерахованих методів можуть бути компенсовані за рахунок дослідження біомаркерів ураження шкіри при ССД, які відображають не тільки активність запального та фіброзного процесів, а й можуть бути використані для оцінки прогнозу та ефективності лікування.
У цьому огляді головну увагу приділено біомаркерам ураження шкіри у пацієнтів зі склеродермією. До них належать фактори росту, цитокіни та протеази, їх інгібітори, а також деякі білки екстрацелюлярного матриксу, особливо колаген, які були визначені при біопсії шкіри і в зразках сироватки крові пацієнтів із ССД. В огляді узагальнено інформацію про неінвазивні фізичні та лабораторні дослідження, які дають змогу краще зрозуміти фіброзну активність захворювання, можуть бути ефективно використані для оцінки потенційної терапевтичної відповіді та допомогти у виборі оптимальних варіантів лікування хворих на ССД.