Клінічне спостереження лімфоцитарної інфільтрації Іесснера—Канофе у ділянці обличчя. Особливості діагностики та лікування

Анотація

Лімфоцитарна інфільтрація Іесснера—Канофа належить до Т-клітинних псевдолімфом — реактивних дерматозів, які виникають у відповідь на вплив екзогенних та ендогенних факторів і характеризуються гістологічною та клінічною подібністю зі злоякісними лімфомами, від яких вони відрізняються доброякісним перебігом. Уперше захворювання описали M. Jessner та B. Kanof у 1953 р.
Лімфоцитарна інфільтрація Іесснера—Канофа характеризується щільною Т-лімфоцитарною муфтоподібною периваскулярною інфільтрацією дерми з переважанням малих зрілих поліклональних лімфоцитів без залучення епідермісу та здебільшого проявляється у вигляді еритематозних папул або бляшок з їх локалізацією на обличчі, шиї та спині. Етіологія цього захворювання дотепер є недостатньо вивченою. Для хронічного перебігу захворювання характерне чергування періодів загострення та ремісії. Основними провокуючими факторами є хронічні захворювання травного тракту (гастрит, коліт, холецистит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки та ін.), рідше — прийом лікарських засобів, імунотерапія, інсоляція.
Диференційну діагностику лімфоцитарної інфільтрації Іесснера—Канофа проводять із дискоїдним червоним вовчаком, лімфоцитомою, злоякісною лімфомою шкіри, саркоїдозом, токсикодермією. Труднощі діагностики цього захворювання зумовлені різноманітністю його клінічних виявів.
У статті описано клінічний випадок лімфоцитарної інфільтрації Іесснера—Канофа з її локалізацією у ділянці обличчя у 18-річної дівчини. Раніше захворювання було діагностовано як perioral dermatitis, acne cystic, lupus erythematosus. За даними гістохімічного дослідження виявлено виразну лімфоцитарну інфільтрацію з переважанням клітин СD4 (clone 4B12) та CD8 (clone C8/144B), що характерно для Т-клітинних псевдолімфом. У пацієнтки після проведеного лікування (триамцинолон, гідроксихлорохін, інгібітори кальциневрину, використання вузькосмугової фототерапії) досягнуто стійкого позитивного терапевтичного ефекту, який зберігався понад 8 міс.