Обґрунтування антибактеріальної терапії атопічного дерматиту

Автор(и)

  • L.D. Kaliuzhna Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ. України, Київ, Україна
  • A.V. Petrenko Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ. України, Київ, Україна

DOI:

https://doi.org/10.30978/UJDVK2019-3-83

Ключові слова:

мікробіом шкіри, атопічний дерматит, антибактеріальна терапія

Анотація

Шкіра — найбільший орган організму людини, вона колонізована мільйонами мікроорганізмів, більшість з яких не шкідливі та навіть корисні для їх хазяїна. Вроджений та набутий імунітет шкіри може пристосовуватись до мікробіоти шкіри, але й мікробіота впливає на імунну систему. Мікробіота шкіри складається з двох груп: з одного боку, це стійкий склад мікроорганізмів, а з іншого — представники зовнішнього середовища, наявні на шкірі певний відрізок часу до їх зникнення. З бактеріологічної точки зору шкіру розглядають як культуральне середовище. Склад мікробіоти шкіри залежить від спадковості, дієти, стилю життя, регіону проживання.  Крім того, певне значення, не завжди позитивне, має протизапальна топічна терапія атопічного дерматиту та псоріазу. Часте миття рук призводить до порушення бар’єрної функції шкіри, внаслідок чого виникає запалення та змінюється мікробіом шкіри рук. Різноманітність мікробіоти шкіри в осередках ураження при атопічному дерматиті також значно знижена порівняно зі здоровими особами. Порушення регуляції імунної відповіді шкіри є очевидним при деяких захворюваннях шкіри, наприклад, при псоріазі, атопічному дерматиті. У випадках наявності супутньої інфекції та при хронічному перебігу захворювання може бути використаний антимікробний підхід до терапії. Ефективність лікування корелює зі зниженням відносної кількості S. aureus. Із клінічного досвіду відомо, що загострення атопічного дерматиту, яке більшою мірою пов’язане з перебудовою мікробіоти, потребує періодичного включення в алгоритм лікування антимікробних засобів. Під нашим спостереженням перебували 18 хворих на атопічний дерматит у віці від 18 років. Пацієнтам встановлено діагноз «атопічний дерматит, ускладнений поверхневою стрептодермією». Проведено лікування препаратом «Бетадерм®» протягом 7—10 днів, яке мало очевидний терапевтичний ефект. Терапію проведено відповідно до останнього європейського протоколу лікування атопічного дерматиту.

Біографії авторів

L.D. Kaliuzhna, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ. України, Київ

Калюжна Лідія Денисівна
д. мед. н., проф. кафедри дерматовенерології
04295, м. Київ, вул. Богатирська, 32

A.V. Petrenko, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ. України, Київ

Петренко Анастасія Вадимівна
к. мед. н., асист. кафедри дерматовенерології

Посилання

Kutasevich YaF, Mangusheva VYu. Optimizatsiya naruzhnoi terapii bol’nykh ekzemoi. World Science. 2017;4;11(27):33-37.

Kutasevich YaF, Dzhoraeva SL, Mangusheva VYu. Issledovanie sostava mikrobioty kozhi i analiz ee antibiotikorezistentnosti u bol’nykh allergodermatozami. Eksperimental’na і klіnіchna meditsina. 2018;1(78):101-107.

Bjerre RD, Bandier J, Skov L, Engstrand L, Johabasen JD. The role of the skin microbiome in atopic dermatitis: a systematic review. Br J Dermatol. 2017;177(5):1272-1278. doi: 10.1111/bjd.15390.

Byrd AL, Belkaid Y, Segre J. The human skin microbiome. Microbiology 2018;16:143-155.

Byrd AL, et al. Staphylococcus aureus and staphylococcus epidermidis strain diversity underlying pediatric atopic dermatitis. Sci Transl Med. 2017;9:4651. doi: 10.1038/nrmicro.2017.157.

Dreno B, Araviiskaia E, Berardesca G, Sanchez Viera M, Xiang LF, Martin R, Bieber T. Microbiome in healthy skin, update for dermatologists. JEADV. 2016;30:2038-2047. doi: 10.1111/jdv.13965.

Grice EA, Segre JA. The skin microbiome. Nature Rev Microbiol. 2011;9:244-253. doi: 10.1038/nrmicro2537.

Huang JT, Abrams M, Tlougan B, Rademaker A, Paller AS. Treatment of Staphylococcus aureus colonization in atopic dermatitis decreases disease severity. Pediatrics. 2009;123:808-814. doi: 10.1542/peds.2008-2217.

Iebba V, et al. Eubiosis and dysbiosis: the two sides of microbiota. New Microbiol. 2016;39:1-12.

James AG, Austin CJ, Cox DS, TaylorD, Calveri R. Microbological and biochemical origins of human axillary odour. FEMS. Microbiol Ecol. 2013;83:527-540. doi: 10.1111/1574-6941.12054.

Jo JH, Kennedy EA, Kong HH. Topographical and physiological differences of the skin microbiome in health and disease. Virulence. 2016;8:324-333. doi: 10.1080/21505594.2016.1249093.

Kobayashi T, et al. Dysbiosis and staphylococcus aureus colonization drives inflammation in atopic dermatitis. Immunity. 2015;42:756-766. doi: 10.1016/j.immuni.2015.03.014.

Kong HH, Segre JA. Skin microbiom: looking back to move forward. J Invest Dermatol. 2012;132:933-939. doi: 10.1038/jid.2011.417.

Ladizinski B, McLean R, Lee KC, Elpern DJ, Eron L. The human skin microbiome. Int J Dermatol. 2014;53:1177-1179. doi: 10.1111/ijd.12609.

Zeeuwen PL, et al. Gram-positive anaerobecocci are underpresentatied in microbiome of filaggrin-deficient human skin. J Allergy Clin Immunol. 2017;139:1368-1371. doi: 10.1016/j.jaci.2016.09.017.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-09-23

Номер

Розділ

Фармакотерапія в дерматовенерології