DOI: https://doi.org/10.30978/UJDVK2019-2-63

Нові можливості зовнішньої антибактеріальної терапії

Yа.F. Kutasevych, S.K. Dzhoraeva, O.I. Oliinyk

Анотація


Мета роботи — визначити принципи підвищення ефективності антибіотикотерапії піококових інфекцій шкіри та м’яких тканин.

Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 43 пацієнти з тяжкими та поширеними дерматозами. Усі учасники дослідження перебували на стаціонарному лікуванні у дерматологічному відділенні ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України». Ідентифікацію аеробних грампозитивних, аеробних грамнегативних ферментуючих та неферментуючих бактерій, вилучених з різних ділянок шкіри, проводили з допомогою рутинних методів на підставі морфологічних, культуральних та біохімічних властивостей збудників. Контроль якості методики визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків проводили із застосуванням контрольних штамів Американської колекції типових культур (АТСС): S. aureus АТСС 25923, Е. соli АТСС 25922, P. аeruginosa АТСС 27853, E. faecalis АТСС 29212.

Результати та обговорення. За даними бактеріологічного дослідження у пацієнтів було виявлено 59 штамів мікроорганізмів, серед яких домінували мікроорганізми роду Staphylococcus, що обтяжували перебіг дерматозів. З метою підвищення терапевтичної ефективності та нормалізації мікробіоценозу хворим з тяжкими хронічними алергійними дерматозами проводили зовнішню терапію, що включала мазь мупіроцину. Завдяки використанню зазначеної схеми у період загострення захворювання у 93,0 % пацієнтів відмічено регрес клінічних ознак піококової інфекції. Клінічної ремісії досягнуто у 27,9 % хворих, значне покращання відзначено у 53,5 %, покращання — у 11,6 %.

Висновки. Вивчено можливості використання топічних антибактеріальних засобів, механізм дії, фармакокінетику та доцільність застосування мупіроцину в дерматологічній практиці. Це дає підстави рекомендувати мупіроцин для лікування пацієнтів з хронічними дерматозами, яким протягом тривалого часу проводять імуносупресивну терапію.


Ключові слова


зовнішня терапія; антибактеріальна терапія; мупіроцин

Повний текст:

PDF

Посилання


Bel’kova YuA, Strachunskii LS, Krechikova OI, i dr. Sravnitel’naya effektivnost’ 0.75 % mazi khloramfenikola i 2 % mazi mupirotsina pri lechenii v ambulatornykh usloviyakh vzroslykh patsientov s infektsiyami kozhi i myagkikh tkanei. Klin mikrobiol i antimikrob khimioterapiya. 2007;9(1):57-65 (Rus.).

Kukushkin GV, Starostina EG. Infektsii u bol’nykh sakharnym diabetom (lektsiya). RMZh. 2016;20:1327-1333 (Rus.).

Kutasevich Ya.F, Іshcheikіn KЄ, Zyuban ІV, Mangusheva VYu Diferentsіiovanii pіdkhіd do dіagnostiki ta zov­nіshn’oї terapії ekzemi. Dermatol. ta venerol. 2018;1(79):50-55 (Ukr.).

Masyukova SA, Glad’ko VV, Ustinov MV i dr. Bakte­rial’nye infektsii kozhi i ikh znachenie v klinicheskoi praktike dermatologa. Consilium medi­cum. 2004;6(3):180-185 (Rus.).

Nobl UK, Rybalka VM. Mikrobiologiya kozhi cheloveka monografiya. M. Meditsina; 1986:496 (Rus.).

Prikaz MZ SSSR N 535 ot 22.04.1985 «Ob unifikatsii mikrobiologicheskikh (bakteriologicheskikh) metodov is­­sle­dovaniya, primenyaemykh v kliniko-diagnosticheskikh laboratoriyakh lechebno-profilakticheskikh uchrezhdenii» (Rus.).

Booth JH, Benrimoj SI. Mupirocin in the treatment of impetigo. Int J Dermatol. 1992;31(1):1-9.

Bradley SF. Effectiveness of mupirocin in the control of methicillin-resistant Staphylococcus aureus. Infect Med. 1993;10:23-31.

Chain EB, Mellows G. Pseudomonic acid. Part I. The structure of pseudomonic acid A, a novel antibiotic produced by Pseudomonas fluorescens. J Chem Soc Perkin Transactions. 1977;1:294-309.

D’souza AA, Shegokar R. Polyethylene glycol (PEG): a versatile polymer for pharmaceutical applications. Expert Opin Drug Deliv. 2016;13(9):1257-1275. doi:10.1080/ 17425247.2016.1182485.

Dux PH, Fields L, Pollock D. 2 % topical mupirocin versus sys­temic erythromycin and cloxacillin in primary and secon­dary skin infections. Curr Ther Res. 1986;40:933-940.

Edge R, Argáez C. Topical antibiotics for impetigo: a review of the clinical effectiveness and guidelines. Ottawa. CADTH, 2017:21.

Fuller AT, Mellows G, Woodford M, et al. Pseudomonic acid: an antibiotic produced by Pseudomonas fluorescens. Nature. 1971;234:416-417.

Gould JC, Smith JH, Moncur H. Mupirocin in general practice: a placebo-controlled trial. Wilkinson DS, Price JD, eds. Mupirocin - a novel topical antibiotic. London: Royal Society of Medicine International Congress and Symposium Series. 1984:85-93.

Gratton D. Topical mupirocin versus oral erythromycin in the treatment of primary and secondary skin infections. Int J Dermatol. 1987;26:472-473.

Hughes J, Mellows G. Inhibition of isoleuciyl transfer ribonu­c­leic acid synthetase in Escherichia coli by pseudomonic acid. Biochem J. 1978;176:305-318. doi: 10.1042/bj1760305.

Hughes J, Mellows G. On the mode of action of pseudomonic acid: inhibition of protein synthesis in Staphylococcus aureus. J Antibiot. 1978;31:330-335.

Kennedy CTC, Watts JA, Speller DCE. Mupirocin in the treatment of impetigo: a controlled trial against neomycin. Wilkinson DS, Price JD, eds. Mupirocin - a novel topical antibiotic. London: Royal Society of Medicine International Congress and Symposium Series, 1984:79.

Koning S, vander Sande R, Verhagen AP et al. Interventions for impetigo. Cochrane Database Syst Rev. 2012;1:CD003261. doi: 10.1002/14651858.CD 003261.pub3.

McLinn S. Topical mupirocin vs. systemic erythromycin treatment for pyoderma. Paediatr Infect Dis J. 1988;7:785-790.

Pappa KA. The clinical development of mupirocin. J Am Acad Dermatol. 1990;22:873-879.

Sesso R, Barbosa D, Leme IL, et al. Staphylococcus aureus prophylaxis in hemodialysis patients using central venous catheter, effect of mupirocin ointment. J Am Soc Nephrol. 1998;9(6):1085-1092.

Trilla A, Miro JM. Identifying high-risk patients for Staphylococcus aureus infections: skin and soft tissue infections. J Chemother. 1995;7:27-33.

Villiger JW, Robertson WD, Kanji K. et al. A comparison of the new topical antibiotic mupirocin («Bactroban») with oral antibiotics in the treatment of skin infections in general practice. Curr Med Res Opin. 1986;10:339-345.




© Український журнал дерматології, венерології, косметології, 2019
© ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2019