Дослідження впливу препарату Prostrolane Natural-B на основні патогенетичні ланки запального старіння шкіри

I.O. Voloshyna-Andrashko; A.V. Kalmykova; R.R. Yaremkevych

doi:10.30978/UJDVK2019-1-21

Автор(и)

I.O. Voloshyna-Andrashko Клініка «Естімед», Ужгород, Україна
A.V. Kalmykova Патоморфологічна лабораторія CSD Health Care, Київ, Україна
R.R. Yaremkevych Лікувально-діагностичний центр «Асклепій», Ужгород, Україна

DOI:

https://doi.org/10.30978/UJDVK2019-1-21

Ключові слова:

біоревіталізація, запальне старіння шкіри, inflammaging, Prostrolane Natural-B.

Анотація

Мета роботи — дослідити ефективність використання ін’єкційного біоревіталізанта із філінговим ефектом Prostrolane Natural-B у пацієнток із вік-асоційованими змінами шкіри на підставі динаміки імуногістохімічних маркерів запального старіння шкіри.

Матеріали та методи. 20 жінок віком 45,2 року із виявами вік-асоційованих змін шкіри (в’ялість, зморшки, дисхромії, посилення судинного малюнка) обличчя, шиї та декольте пройшли курс лікування досліджуваним препаратом: дві процедури біоревіталізації шкіри із проміжком 2 тиж між процедурами. Для виявлення мікроскопічної та імуногістохімічної різниці проведено комплексне патоморфологічне дослідження 40 панч-біоптатів діаметром 4 мм, узятих із досліджуваних ділянок шкіри в «день 1» — 1 тиж перед початком терапії та в «день 35» — 2 тиж після останньої процедури. Оцінено ефективність терапії на підставі отриманих даних. За результатами дослідження створено порівняльні графіки та таблиці.

Результати та обговорення. Після курсу біоревіталізації препаратом Prostrolane Natural-B отримано такі результати: 1) виразність периваскулярної та перифолікулярної запальної інфільтрації статистично значуще знизилася (р < 0,05); 2) виразність фолікулярного спонгіозу статистично значуще знизилася (p < 0,05); 3) спостерігалося зниження питомої щільності CD68⁺клітин у дермі (t = 2,55; р = 0,02); 4) статистично значуще зменшилося співвідношення CD4⁺/CD8⁺ (t = 2,96; р = 0,005).

Висновки. Препарат Prostrolane Natural-B має протизапальну дію, зменшує хронічне запалення, що сприяє сповільненню процесів старіння шкіри та зменшенню їхніх виявів у вигляді дисхромій і надмірної виразності судинного компонента шляхом зниження прозапальної активізації клітин шкіри, ендотеліальних клітин та меланоцитів.

Біографії авторів

I.O. Voloshyna-Andrashko, Клініка «Естімед», Ужгород

Волошина-Андрашко Інга Олександрівна, директор

A.V. Kalmykova, Патоморфологічна лабораторія CSD Health Care, Київ

Калмикова Антоніна В’ячеславівна, лікар-дерматопатолог

R.R. Yaremkevych, Лікувально-діагностичний центр «Асклепій», Ужгород

Яремкевич Роман Романович, дерматовенеролог, гол. лікар
88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Другетів, 97

Посилання

Zenkov NK, Men’shikova EB, Shkurupiy VA. Stareniye i vospaleniye. Uspekhi Sovremennoy Biologii. 2010; 130 (1): 20-37. http://naukarus.com/starenie-i-vospalenie. (Rus.).

López-Otín C, Blasco MA, Partridge Lб et al. The Hallmarks of Aging. Cell. 2013;153(6):1194-217. doi:10.1016/j.cell.2013.05.039.

Rayahin JE, Buhrman JS, Zhang Y, et al. High and low molecular weight hyaluronic acid differentially influence macrophage activation. ACS Biomater Sci Eng. 2015;1(7):481-493. doi:10.1021/acsbiomaterials. 5b00181.

Salminen A, Kaarniranta K, Kauppinen A. Inflammaging: disturbed interplay between autophagy and inflammasomes. Aging. 2012;4(3):166-175.

Slominski A, Wortsman J, Luger T, Paus R, Solomon S. Corticotropin releasing hormone and proopiomelanocortin involvement in the cutaneous response to stress. Physiol Rev. 2000;80 (3):979-1020.

Suzuki Y, Yamaguchi T. Effects of hyaluronic acid on macrophage phagocytosis and active oxygen release. Agents Actions. 1993;38(1-2):32-37.

Yumiko Oishi, Ichiro Manabe. Macrophages in age-related chronic inflammatory diseases. npj Aging and Mechanisms of Disease. 2016;2:16018; doi:10.1038/npjamd.2016.18; published online 28 July 2016.

Zhuang Y, Lyga J. Inflammaging in skin and other tissues — the roles of complement system and macrophage. Inflamm. Allergy Drug Targets. 2014;13 (3):153-161.