Сучасні підходи до призначення антигістамінних препаратів при резистентних формах хронічної кропив’янки

Автор(и)

  • O.I. Denysenko ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці, Україна

DOI:

https://doi.org/10.30978/UJDVK2018-4-30

Ключові слова:

кропив’янка, етіопатогенез, лікування, антигістамінні препарати, дезлоратадин, левоцетиризин

Анотація

Мета роботи — провести огляд та аналіз тематичних публікацій, присвячених вивченню аспектів етіопатогенезу, а також визначити сучасні підходи до призначення антигістамінних препаратів при резистентних формах хронічної кропив’янки.

Матеріали та методи. Аналіз тематичних публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячених вивченню аспектів етіопатогенезу та лікуванню кропив’янки, зокрема результатів рандомізованих контрольованих клінічних дослід­жень щодо застосування антигістамінних препаратів при резистентних формах хронічної кропив’янки.

Результати та обговорення. Згідно з аналізом вітчизняних та зарубіжних публікацій протягом останніх років відзначається зростання рівня захворюваності на кропив’янку, на яку страждає близько 15—20 % населення, а також збільшення частки її хронічних форм, які реєструють у 5 % хворих. Препаратами першої лінії лікування кропив’янки є антигістамінні засоби, при цьому перевагу надають сучасним неседативним H1-антигістамінам другого покоління, проте у багатьох пацієнтів вони не дають позитивного клінічного ефекту при застосуванні у стандартних дозах. В європейських рекомендаціях для підвищення ефективності лікування хворих з торпідними формами хронічної кро­­пив’янки пропонується підвищувати добову дозу антигістамінних препаратів. Аналіз результатів рандомізованих подвійних сліпих клінічних досліджень свідчить, що чотириразове підвищення добової дози левоцетиризину і дезлоратадину сприяє покращанню клінічних результатів лікування хронічної кропив’янки приблизно у 3/4 пацієнтів без розвитку у них побічних реакцій. При цьому відзначено кращі результати терапії у разі призначення левоцетиризину.

Висновки. Згідно з матеріалами вітчизняних та зарубіжних публікацій актуальною медико-соціальною проблемою сьогодення є зростання рівня захворюваності на кропив’янку та збільшення частки пацієнтів із хронічним перебігом дерматозу, резистентним до стандартизованих методів лікування.
H1-антигістаміни є терапією першої лінії при хронічній кропив’янці, однак у багатьох пацієнтів не вдається досягти задовільного результату при використанні їх у стандартних дозах. В європейських рекомендаціях таким пацієнтам пропонується підвищити добові дози антигістамінних препаратів у 4 рази.
Згідно з результатами рандомізованих клінічних досліджень чотириразове підвищення добової дози левоцетиризину і дезлоратадину сприяє істотному покращанню клінічних результатів лікування торпідних форм хронічної кропив’янки у близько 75 % пацієнтів без розвитку ускладнень чи побічних реакцій. При цьому встановлено, що левоцетиризин більш ефективний як у звичайних, так і в підвищених (у 4 рази) дозах (від 5 до 20 мг на добу).

Біографія автора

O.I. Denysenko, ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці

Денисенко Ольга Іванівна, д. мед. н., проф., зав. кафедри дерматовенерології

58002, м. Чернівці, вул. Лермонтова, 11

Посилання

Aizyatulov RF, Polyakh YaA, Eremenko AA. Kliniko-patogeneticheskie aspekty krapivnitsy. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2017;4(67):85 (Rus.).

Aizyatulov RF, Polyakh YaO, Skorodєd ME, Poimano­­va OS. Suchasnі pіdkhodi do lіkuvannya kropiv’yanki. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2016;4(63):104 (Ukr.).

Gul ІV. Helicobacter pylori ta ii zv’yazok z rozvitkom khronіchnoikropiv’yanki. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2013;2(49):98-102 (Ukr.).

Dermatologіya, venerologіya. Za red. prof. VІ Stepa­nenka. K. KІM; 2012:848 (Ukr.).

Zaikov SV. Antigistaminnye i neantigistaminnye effekty antigistaminnykh preparatov. Klіn іmunol, alergol, іnfektol. 2008;5(16):16-21 (Rus.).

Kalyuzhna LD, Grechans’ka LV. Obgruntuvannya zastosuvannya іmunobіotikіv pri alergіinikh zakhvoryuvannyakh shkіri. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2015;3(58):95-98 (Ukr.).

Kogan BG, Verba EA. Novye evropeiskie podkhody v terapii rezistentnykh form allergodermatozov. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2013;1(48):137-143 (Rus.).

Korits’ka ІV, Korits’ka DO. Khronіchna kropiv’yanka: klіnіchnі formi ta pіdkhodi do lіkuvannya. Klіn іmunol, alergol, іnfektol. 2013;2(Spets. vip):30-34 (Ukr.).

Pukhlik BM. Kropiv’yanka - skladna mіzhdistsiplіnarna problema. Klіn іmunol, alergol, іnfektol. Konferentsіya «Alergіinі zakhvoryuvannya v klіnіchnіi praktitsі». 2011; Spets. vip.:35-39 (Ukr.).

Rudnik TІ. Kombіnovana terapіya khvorikh na kropiv’yanku // Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2013;4(41):61-66.

Rudnik TІ, Vol’bin SV, Іvanyushko-Nazarko NV, Turkevich SA. Dotsіl’nіst’ viznachennya yakostі zhittya u khvorikh na kropiv’yanku. Ukr zhurn dermatol, venerol, kosmetol. 2016;4(63):104 (Ukr.).

Asero R. Chronic unremitting urticaria: is the use of antihistamines above the licensed dose effective? А pre­liminary study of cetirizine at licensed and abovelicensed doses. Clin Exp Dermatol. 2007;32:34-38.

Baiardini I, Giardini A, Pasquali M. et al. Quality of life and patients’ satisfaction in chronic urticaria and respiratory allergy. Allergy. 2003;58:621-623.

Baiardini I, Pasquali M, Braido F, et al. A new tool to evaluate the impact of chronic urticaria on quality of life: chronic urticaria quality of life questionnaire (CU-Q2oL). Allergy. 2005;60:1073-1078.

Beck L, Bernstein JA, Maurer MA. Review of International Recommendations for the Diagnosis and Management of Chronic Urticaria. Acta Dermato-Venereol. 2017;97(2):149-158.

Boguniewicz M. The autoimmune nature of chronic urticaria // Allergy Asthma Proc. 2008;29(5):433-438.

Church MK, Kolkhir P, Metz M, Maurer M. The role and relevance of mast cells in urticaria. Immunol Rev. 2018;282(1):232-247.

Frossard N, Strolin-Benedetti M, Purohit A, Pauli G. Inhibition of allergen-induced wheal and flare reactions by levocetirizine and desloratadine. Br J Clin Pharmacol. 2008;65:172-179.

Goetze S, Elsner P. Solar urticaria. J Deutsch Dermatol Gesellschaft. 2015;13(12):1250-1253.

Gonzalez-Mahave I, Del Pozo MD, Blasco A, et al. Urtica­ria due to pentoxyfylline. Allergy. 2005;60(5):705.

Grattan CEH, Humphreys F. Guidelines for evaluation and management of urticarial in adults and children. Brit J Dermatol. 2007;157:1116-1123.

Gurvinder S, Tham P, Kanwar A. Roxithromycin induced acute urticaria. Allergy. 2002;57(3):262.

Kaplan AP. Chronic urticaria: pathogenesis and treatment // J. Allergy Clin. Immunol. 2004;114:465-474.

Ledford D, Broder MS, Antonova E. et al. Corticosteroid-related toxicity in patients with chronic idiopathic urticaria-chronic spontaneous urticaria. Allergy Asthma Proc. 2016;37(6):458-465.

Magen E, Mishal J, Zeldin Y, Schlesinger M. Clinical and laboratory features of antihistamine-resistant chronic idiopathic urticaria. Allergy Asthma Proc. 2011;32(6):460-466.

Minciullo PL, Cascio A, Barberi G, Gangemi S. Urticaria and bacterial infections. Allergy and Asthma Proceedings. 2014;35(4):295-302.

Nelson HS, Reynolds R, Mason J. Fexofenadine HCl is safe and effective for treatment of chronic idiopathic urticaria. Ann Allergy Asthma Immunol. 2000;84:517-522.

Nuutinen P, Harvima IT, Ackermann L. Histamine, but not leukotriene C4, is an essential mediator in cold urticariawheals. Acta Dermato-Venereol. 2007;87(1):9-13.

Otto HF, Calabria CW. A case of severe refractory chronic urticaria: a novel method for evaluation and treatment.Allergy Asthma Proc. 2009;30(3):333-337.

Popov TA, Dumitrascu D, Bachvarova A, et al. A comparison of levocetirizine and desloratadine in the histamineinduced wheal and flareresponse in human skin in vivo. Inflamm Res. 2006;55:241-244.

Potter PC, Kapp A, Maurer M, et al. Comparison of the efficacy of levocetirizine 5 mg and desloratadine 5 mg in chronic idiopathic urticaria patients. Allergy. 2009;64:596-604.

Powell RJ, Du Toit GL, Siddique N, et al. BSACI guidelines for the management of chronic urticaria and angiooedema. Clin Exp Allergy. 2007;37:631-650.

Powell RJ, Leech SC, Till S, et al. BSACI guideline for the management of chronic urticaria and angioedema. Clin Exp Allergy. 2015;45:547-565.

Ring J, Brockow K, Ollert M, Engst R. Antihistamines in urticaria. Clin. Experim. Allergy. 1999;29(1):31-37.

Staevska M, Popov TA, Kralimarkova T. et al. The effec­tiveness of levocetirizine and desloratadine in up to 4 times conventional doses in difficult-to-treat urticarial. J Allergy Clin Immunol. 2010;125(3):676-682.

Viswanathan RK, Moss MH, Mathur SK. Retrospective ana­lysis of the efficacy of omalizumab in chronic refractory urtica­ria. Allergy Asthma Proc. 2013;34(5):446-452.

Wakelin SH. Contact urticaria. Clin Experim Dermatol. 2001;26(2):132-136.

Weldon D. Quality of life in patients with urticaria and angioedema: assessing burden of disease. Allergy Asthma Proc. 2014;35(1):4-9.

Yasharpour MR, Randhawa I. Antidepressants in chronic idiopathic urticaria. Allergy Asthma Proc. 2011;32(6):419-424.

Yilmaz EA, Karaatmaca B, Cetinkaya PG, et al. The persistence of chronic spontaneous urticaria in childhood is associated with the urticaria activity score. Allergy Asthma Proc. 2017;38(2):136-142.

Zuberbier T, Bindslev-Jensen C, Canonica W, et al. EAACI/A2LEN/EDF guideline: management of urticaria. Allergy. 2006;61:321-331.

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Фармакотерапія в дерматовенерології