Червоний фолікулярний лишай: клінічні типи, тригерні чинники та особливості перебігу

Анотація

Червоний фолікулярний лишай (хвороба Девержі — ХД) є рідкісним хронічним поліетіологічним дерматозом із різноманітними клінічними проявами, що ускладнює його своєчасну діагностику та вибір оптимальної терапії.

Мета роботи — проаналізувати клінічні особливості та тригерні чинники різних типів червоного фолікулярного лишаю.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз даних 23 пацієнтів із різними типами ХД, які перебували під нашим спостереженням упродовж 2019—2025 рр. Оцінено клінічні прояви, тригерні чинники, особливості перебігу захворювання та ефективність його терапії.

Результати та обговорення. Найчастішим клінічним варіантом був класичний дорослий тип (60,9 %), який характеризувався відносно прогнозованим перебігом (3—6 міс). Атипові типи виявлено рідше (13,0 %), проте вони відзначалися тривалішим і стійкішим перебігом. У більшості пацієнтів діагностовано долонно-підошовну кератодермію, яку розглядали як важливий діагностичний та прогностичний критерій. В 34,8 % випадків встановлено зв’язок дебюту захворювання з вірусними інфекціями (ГРВІ — 17,4 %; ВІЛ — 8,7 %; COVID-19 — 8,7 %). ВІЛ-асо­ційований тип характеризувалася тяжчим перебігом із регресуванням на тлі антиретровірусної терапії. Тяжкі типи, зокрема еритродермія, супроводжувалися значним погіршенням загального стану та недостатньою ефективністю стандартного лікування. Застосування інгібіторів IL-17 продемонструвало позитивний клінічний ефект у резистентних випадках.

Висновки. Червоний фолікулярний лишай є поліфакторним дерматозом, у розвитку якого важливу роль відіграють вірусні інфекції. Клінічні типи захворювання суттєво відрізняються за перебігом і прогнозом, що потребує диференційованого підходу до діагностики та лікування. Перспективним напрямом терапії пацієнтів з тяжкими типами захворювання є застосування таргетних препаратів, зокрема інгібіторів IL-17.