Червоний фолікулярний лишай: клінічні типи, тригерні чинники та особливості перебігу

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.30978/UJDVK2026-2-5

Ключові слова:

червоний фолікулярний лишай; тригерні чинники; кератодермія; еритродермія; лікування; інгібітори IL-17; хронічні дерматози.

Анотація

Червоний фолікулярний лишай (хвороба Девержі — ХД) є рідкісним хронічним поліетіологічним дерматозом із різноманітними клінічними проявами, що ускладнює його своєчасну діагностику та вибір оптимальної терапії.

Мета роботи — проаналізувати клінічні особливості та тригерні чинники різних типів червоного фолікулярного лишаю.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз даних 23 пацієнтів із різними типами ХД, які перебували під нашим спостереженням упродовж 2019—2025 рр. Оцінено клінічні прояви, тригерні чинники, особливості перебігу захворювання та ефективність його терапії.

Результати та обговорення. Найчастішим клінічним варіантом був класичний дорослий тип (60,9 %), який характеризувався відносно прогнозованим перебігом (3—6 міс). Атипові типи виявлено рідше (13,0 %), проте вони відзначалися тривалішим і стійкішим перебігом. У більшості пацієнтів діагностовано долонно-підошовну кератодермію, яку розглядали як важливий діагностичний та прогностичний критерій. В 34,8 % випадків встановлено зв’язок дебюту захворювання з вірусними інфекціями (ГРВІ — 17,4 %; ВІЛ — 8,7 %; COVID-19 — 8,7 %). ВІЛ-асо­ційований тип характеризувалася тяжчим перебігом із регресуванням на тлі антиретровірусної терапії. Тяжкі типи, зокрема еритродермія, супроводжувалися значним погіршенням загального стану та недостатньою ефективністю стандартного лікування. Застосування інгібіторів IL-17 продемонструвало позитивний клінічний ефект у резистентних випадках.

Висновки. Червоний фолікулярний лишай є поліфакторним дерматозом, у розвитку якого важливу роль відіграють вірусні інфекції. Клінічні типи захворювання суттєво відрізняються за перебігом і прогнозом, що потребує диференційованого підходу до діагностики та лікування. Перспективним напрямом терапії пацієнтів з тяжкими типами захворювання є застосування таргетних препаратів, зокрема інгібіторів IL-17.

Біографії авторів

М.Е. Запольський, Одеський національний медичний університет; Клініка «Ренесанс­Медікал», Одеса

Запольський Максим Едуардович
д. мед. н., проф. кафедри інфекційних хвороб з курсом дерматовенерології

Т.В. Чабан, Одеський національний медичний університет

Чабан Тетяна Володимирівна
д. мед. н., проф. кафедри інфекційних хвороб з курсом дерматовенерології

Д.М. Запольська, Одеський національний медичний університет; Клініка «Ренесанс­Медікал», Одеса

Запольська Діана Максимівна
аспірантка кафедри інфекційних хвороб з курсом дерматовенерології

Л.М. Тимофєєва, Одеський національний медичний університет

Тимофєєва Людмила Миколаївна
асист. кафедри інфекційних хвороб з курсом дерматовенерології

Посилання

Cutler B, Strunck J, Greiling T. Pityriasis rubra pilaris treated with guselkumab: interim analysis of a single-arm trial. J Invest Dermatol. 2021;141(5):S121. http://doi.org/10.1016/j.jid.2021.02.725.

Murgia G, Maronese CA, Carrera CG, et al. Reply to «Switching from ustekinumab to guselkumab in patients with psoriasis in real-world practice using the «minimal disease activity» parameter». Dermatol Ther. 2022;35(8): e15644. http://doi.org/10.1111/dth.15644.

Nishimura M, Kondo M, Habe K, et al. Successful treatment with cyclosporine and guselkumab for pityriasis rubra pilaris. Clin Case Rep. 2022;10(10):e6413. http://doi.org/10.1002/ccr3.6413.

Paganelli A, Ciardo S, Odorici G, et al. Efficacy of uste­kinumab after failure of infliximab CT-P13 in a HLA-Cw6-positive patient affected by pity’iasis rubra pilaris: monitoring with reflectance confocal microscopy (RCM) and optical coherence tomography (OCT). J Eur Acad Dermatol Venereol. 2017;31(3):e249-e251. http://doi.org/10.1111/jdv.14009.

Pham JP, Allen N, Smith A. Efficacy of ustekinumab and guselkumab in treatment refractory pityriasis rubra pilaris: a case series. Australas J Dermatol. 2022;63(4):522-524. http://doi.org/10.1111/ajd.13925.

Pilz AC, Seiringer P, Biedermann T, Eyerich K. Treatment of pityriasis rubra pilaris with guselkumab. JAMA Dermatol. 2019;155(12):1424. http://doi.org/10.1001/jamadermatol.2019.2774.

Takeichi T, Sugiura K, Nomura T, et al. Pityriasis rubra pilaris type V as an autoinflammatory disease by CARD14 mu­­tations. JAMA Dermatol. 2017;153(1):66-70. http://doi.org/10.1001/jamadermatol.2016.3601.

Wang D, Chong V.CL, Chong WS. Oon HH. A review of pityriasis rubra pilaris. Am J Clin Dermatol. 2018;19(3):377-390. http://doi.org/10.1007/s40257-017-0338-1.

Yun CH, Kim JS, Ryu HR, et al. Circumscribed juvenile pityriasis rubra pilaris responsive to alitretinoin. Derma­tologic Therapy. 2016;29(2):81-83. http://doi.org/10.1111/dth.12320.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-30

Номер

Розділ

Наукові дослідження