Український журнал дерматології, венерології, косметології

Пам’яті професора Павла Петровича Рижка

ср, 01 кві 2026 00:00:00 +0300

Оптимізована терапія хворих на червоний плескатий лишай з урахуванням комплексу патогенетичних механізмів, значущих в патогенезі дерматозу

К.А. Манвелова, В.І. Степаненко — вт, 31 бер 2026 00:00:00 +0300

Мета роботи — оптимізувати терапію хворих на червоний плескатий лишай з огляду на порушення мікроциркуляції і мікробіоценозу в шкірі та оцінити їхнє значення в патогенезі дерматозу.

Матеріали та методи. Дослідження проведено протягом 2023—2025 рр. на клінічній базі кафедри дерматології та венерології з курсом косметології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця у шкірно-венерологічному відділенні Свято-Михайлівської клінічної лікарні м. Києва за участі 91 хворого на червоний плескатий лишай (59 жінок, 32 чоловіків віком від 21 до 65 років). У всіх обстежених діагностовано поширений червоний плескатий лишай. У 69 (75,8 %) ідентифіковано типову форму дерматозу, у 12 (13,2 %) — гіпертрофічну, в 11 (11,0 %) — пігментну. У 58 (63,7 %) верифіковано прогресуючу стадію патологічного процесу, у 33 (36,3 %) — стаціонарну. Ураження слизової оболонки рота відмічено у 18 (19,8 %) пацієнтів. Контрольну групу сформовано із 30 здорових осіб, зіставних за статтю та віком.
Функціональний стан мікроциркуляторного русла шкіри у хворих, а також в осіб контрольної групи визначено методом лазерної доплерівської флоуметрії на ділянках елементів шкірного висипу (ділянка α) та на ділянках візуально незміненої шкіри (ділянка b) на відстані не менше 1—3 см від них. Також у хворих було проведено бактеріологічне дослідження мікрофлори шкіри на обох ділянках на відстані не менше 1—3 см від них.

Результати та обговорення. У хворих з типовою, гіпертрофічною і пігментною формами червоного плескатого лишаю у прогресуючій стадії верифіковано застійно-стазичний тип кровотоку в ділянках патологічного процесу та стазичний — в ділянках візуально незміненої шкіри. У хворих з відповідними клінічними формами червоного плескатого лишаю у стаціонарній стадії зареєстровано спастичний тип гемодинаміки на обох досліджених ділянках. В осіб контрольної групи задокументовано нормотонічний тип дермального кровообігу.
У хворих виявлено зміни мікробіоценозу шкіри. Зокрема, за типової форми дерматозу в прогресуючій та стаціонарній стадіях діагностовано поліінфікування на ділянці α, представлене асоціацією трьох і більше різних мікробних агентів, а на ділянці β виявлено звуження спектра комбінацій мікроорганізмів до двох (біінфікування). Бімікробний стан мікробіоценозу шкіри на обох досліджених ділянках також відзначено у хворих з гіпертрофічною та пігментною формами червоного плескатого лишаю в прогресуючій і стаціонарній стадіях. Крім цього, в обстежених діагностовано надлишкове обсіменіння виявлених мікроорганізмів незалежно від клінічної форми дерматозу, стадії патологічного процесу та ділянок дослідженої шкіри.

Висновки. Розроблено удосконалений, патогенетично обґрунтований метод лікування хворих на червоний плескатий лишай за допомогою комбінованої системної терапії препаратом пентоксифіліном, який усуває розлади дермального кровообігу і порушення трофіки на ділянках патологічного процесу, з одночасним застосуванням доксицикліну — антибіотика широкого спектра дії, що сприяло усуненню якісних і кількісних порушень мікробного спектра шкіри у вогнищах ураження. Хворим з типовою і пігментною формами червоного плескатого лишаю з метою усунення порушень мікробіоценозу шкіри на ділянках патологічного процесу рекомендовано застосування одного з топічних глюкокортикостероїдів у комбінації з антибіотиком гентаміцином. За гіпертрофічної форми дерматозу слід призначати відповідний місцевий комбінований засіб у поєднанні з одним із топічних препаратів, що містить глюкокортикостероїд та сечовину. Запропонована комплексна індивідуалізована терапія сприяє суттєвому підвищенню ефективності лікування хворих на червоний плескатий лишай і, зокрема, досягненню у більшості з них стану клінічної ремісії та суттєвому зниженню ризику виникнення рецидивів.

Оцінка мультиплексного аналізу ПЛР для одночасного виявлення різних урогенітальних інфекцій у чоловіків із симптомами уретриту

вт, 31 бер 2026 00:00:00 +0300

Мета роботи — визначити спектр та частоту виявлення різних урогенітальних інфекцій серед гетеросексуальних чоловіків із запальними захворюваннями сечостатевого тракту.

Матеріали та методи. Досліджувана група включала 95 чоловіків віком від 20 до 62 років (середній вік — (34 ± 2,7) року). Зібрано зразки першої порції сечі та виділень зі статевих органів. Зразки досліджено з використанням мультиплексної тест-системи Allplex STI Essential Assay (Seegene) виробництва Південної Кореї на наявність Chlamydia trachomatis (CT), мікоплазм: M. genitalium (MG) і M. hominis (MH), уреаплазм: U. urealyticum (UU) і U. parvum (UP), Neisseria gonorrhoeae (NG) та Trichomonas vaginalis (TV) за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Результати та обговорення. Згідно з результатами молекулярно-біологічного дослідження у всіх пацієнтів різних вікових груп із симптомами уретриту виявлено одну або кілька інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Частота UР становила 32,6 %, UU — 28,4 %, MG — 10,5 %, MH — 8,4 %, CT — 9,5 %, NG — 4,2 %, TV — 5,3 %. У 14,7 % чоловіків виявлено комбіновані ІПСШ. Серед пацієнтів усіх вікових груп уреаплазми мали найвищу поширеність: у 18—30-річних частота UP становила 22,7 %, у 31—45-річних — 34,2 %, у 46—62-річних — 34,4 %; UU — 16,1; 28,7 і 51,7 % відповідно. CТ і NG виявлено у вікових групах 18—30 років (12,9 і 9,6 % відповідно) та 31—45 років (14,2 і 2,8 % відповідно). В обстежених усіх вікових груп MG визначено і як самостійний збудник уретриту, і як змішану інфекцію з уреаплазмами, а TV — тільки як змішану інфекцію з уреаплазмами і мікоплазмами. У чоловіків віком 46—62 років діагностовано значну кількість коінфекцій.

Висновки. Уретрит у чоловіків — це запалення уретри та парауретральних залоз. Його класифікують як гонококовий або негонококовий уретрит. Найчастішими збудниками захворювання визнано CT, NG, MG, MH, UU, UP та TV. Клінічні симптоми уретриту є специфічними не тільки для одного мікроорганізму, тому в стратегіях скринінгу важливо враховувати наявність кількох інфекційних агентів. Мультиплексна ПЛР є швидким та ефективним методом діагностики уретриту. ІПСШ визнано глобальною проблемою громадського здоров’я через їхню значну поширеність і, крім того, вони часто призводять до виникнення коінфекцій. Своєчасне виявлення інфекційних агентів у статевих шляхах має вирішальне значення для профілактики ІПСШ.

Вроджена лімфедема — це не тільки естетична проблема (клінічні випадки)

В.Є. Ткач, Х.Я. Николайчук, М.С. Волошинович, Г.Є. Гірник, Х.М. Процак — вт, 31 бер 2026 00:00:00 +0300

Лімфедема — хронічне захворювання лімфатичної системи, зумовлене генетичними мутаціями чи ятрогенним впливом. Наслідком лімфедеми є структурні зміни лімфатичних судин, що призводять до обтурації та порушення циркуляції лімфи. Наростаючий набряк тканин проявляється збільшенням окремих ділянок тіла, найчастіше нижніх кінцівок, переважно в осіб працездатного віку. Цей стан різко знижує якість життя пацієнтів через функціональні обмеження та психосоціальні наслідки.

Мета роботи — представити клінічні випадки вродженої лімфедеми в осіб різного віку та узагальнити наявну інфор- мацію щодо цієї патології для підвищення обізнаності клініцистів. Висвітлити тактику дерматолога та підкреслити важливість міждисциплінарної співпраці у веденні таких пацієнтів.

Матеріали та методи. Описано клінічні випадки вродженої лімфедеми у дівчат віком 16 і 12 років та жінки 34 років. Спільними скаргами були: початок захворювання без видимих причин, набряк, що поступово наростав, порушення рухової функції, виражений естетичний дефект та пригнічений психологічний стан.

Результати та обговорення. Найвідомішими формами вродженої лімфедеми є хвороба Мілроя та хвороба Мейджа, що мають генетичне підґрунтя. Проводячи диференційну діагностику з набутими формами, важливо враховувати сімейний анамнез, початок захворювання та його зв’язок з травмою чи інфекцією. Лімфосцинтиграфію вважають золотим стандартом діагностики лімфедеми, оскільки вона дає змогу виявляти аплазію чи гіпоплазію структур лімфатичної системи у разі вроджених форм, а за набутих — їхню обструкцію чи пошкодження.

Висновки. Лімфедема — це складний хронічний стан, який характеризується не лише набряклістю, він потребує постійного догляду та координації між різними фахівцями. Пацієнти часто звертаються по медичну допомогу насамперед через видимі зміни форми тіла та стану шкіри. У цьому випадку роль дерматолога виходить за межі тільки виявлення змін на шкірі — він також визначає подальше лікування, допомагаючи забезпечувати належний догляд за шкірою та запобігати розвитку інфекцій, таких як мікози та бешиха, а також целюліту. Основні компоненти догляду включають щоденну гігієну з використанням засобів із нейтральним pH, інтенсивне зволоження для відновлення бар’єрної функції шкіри, а також своєчасне направлення до фізіотерапевтів, реабілітологів або судинних хірургів для проведення комплексної терапії. Стратегії лікування варіюються від консервативних заходів (ручного або апаратного лімфатичного дренажу, компресійної терапії та призначення препаратів) до хірургічних втручань, таких як трансплантація лімфатичних вузлів або встановлення лімфовенозних анастомозів, що особливо ефективно на ранніх стадіях захворювання.

Псоріазоподібна базальноклітинна карцинома, що імітує псоріаз: клініко-дерматоскопічна та цитологічна кореляція (клінічний випадок)

Л.О. Ковтун — вт, 31 бер 2026 00:00:00 +0300

Мета роботи — продемонструвати діагностичне значення дерматоскопічного та цитологічного досліджень у випадку атипової клінічної презентації поверхневої базальноклітинної карциноми, що імітувала псоріазоподібне ураження шкіри, та підкреслити необхідність проведення диференційної діагностики запальних дерматозів й неопластичних процесів.

Матеріали та методи. Дослідження виконано у форматі опису клінічного випадку. Проаналізовано результати клінічного, дерматоскопічного, лабораторного, імунологічного, ультразвукового та цитологічного досліджень пацієнтки із солітарним псоріазоподібним ураженням шкіри правого плеча тривалістю близько 3 років. Проведено стандартний дерматологічний огляд, цифрову дерматоскопію в поляризованому режимі, цитологічне дослідження для морфологічної верифікації, а також виконано комплексне лабораторно-інструментальне обстеження, призначено міждисциплінарні консультації.

Результати та обговорення. Клінічно ураження мало вигляд чітко окресленої еритематозно-сквамозної бляшки з центральною ерозією, що тривалий час розцінювали як запальний дерматоз. За результатами дерматоскопічного дослідження виявлено атипові телеангіектазії, асиметричний судинний розподіл і відсутність характерного для псоріазу пунктирного патерну. Цитологічно підтверджено наявність базалоїдних неопластичних клітин, що дало підстави встановити діагноз базальноклітинної карциноми шкіри T3N0M0, стадія III.

Висновки. Псоріазоподібна базальноклітинна карцинома є рідкісною та діагностично складною формою раку шкіри. Дерматоскопічне дослідження як ключовий неінвазивний метод дає змогу провести раннє розмежування неопластичних і запальних уражень, а остаточна діагностика ґрунтується на морфологічному підтвердженні. Комплексний підхід забезпечує своєчасну діагностику та оптимальний вибір лікування.

Корекція вікових естетичних змін у жінок із застосуванням перорального колагену та гіалуронової кислоти

вт, 31 бер 2026 00:00:00 +0300

Мета роботи — визначити ефективність дієтичної добавки «АЕвіт^® Бьюті» для корекції вікових змін шкіри.

Матеріали та методи. Обстежено 64 жінки (33 — віком 35—44 роки і 31 — 45—54 роки), які протягом 3 міс використовували дієтичну добавку «АЕвіт^® Бьюті» по 1 саше щодня для запобігання старінню шкіри. До контрольної групи включено 67 жінок віком 25—34 роки. Пацієнток обстежено до та після завершення корекції дієтичною добавкою «АЕвіт^® Бьюті». Проведено клінічну оцінку стану шкіри: сухості, тургору, еластичності; наявності зморщок та їхньої вираженості — за шкалою WSRS; старіння шкіри — за фотонумеричною шкалою Yolanda R. Helfrich та співавт.; товщини різних шарів шкіри — на підставі результатів доплерографічного ультразвукового дослідження; стану мікроциркуляції шкіри — за допомогою біомікроскопії кровоносних судин нігтьового ложа. Для оцінки стану генітальних змін проведено огляд вульви, присінка піхви та піхви; індекс вагінального здоров’я (VHI) визначено за Bachmann. Зміни мікробіому шкіри досліджено бактеріологічно. Ефективність корекції змін шкіри пацієнтками оцінено за шкалою PAIS, лікарями — за шкалою GAIS; задоволеності зовнішнім виглядом — за шкалою SWAP до та через 3 міс від початку корекції. Якість життя визначено із застосуванням короткої форми опитувальника SF-36.

Результати та обговорення. З віком у жінок підвищується бальна оцінка сухості шкіри, порушень тургору, еластичності шкіри, кількості зморщок, їхньої вираженості та тяжкості; також зростає оцінка старіння шкіри за шкалою Yolanda R. Helfrich та співавт.; зменшуються товщина та кількість шарів шкіри й погіршується кровотік та стан мікробіому. Встановлено достовірне підвищення частоти патологічних симптомів з боку піхви у жінок віком 45—54 роки порівняно з пацієнтками віком 25—44 роки. Зі збільшенням віку у жінок знижується якість життя, що частково пов’язано з виникненням естетичних змін шкіри та порушеннями вагінального здоров’я. Завдяки застосуванню дієтичної добавки «АЕвіт^® Бьюті» протягом 3 міс у них достовірно зменшились сухість шкіри, порушення її тургору й еластичності, кількість зморщок, їхня вираженість та тяжкість, зросла оцінка старіння шкіри за шкалою Yolanda R. Helfrich та співавт. порівняно з показниками до початку корекції. У жінок віком 35—54 роки відзначено поліпшення вагінальної симптоматики та VHI, а також нормалізацію мікробіому піхви. У них отримано 100 % позитивні результати за шкалами PAIS і GAIS. Цей ефект був забезпечений такими складовими дієтичної добавки «АЕвіт^® Бьюті», як гіалуронова кислота (ГК), морський колаген, вітаміни А, Е і С, та застосуванням новітніх ліпосомальних технологій, що сприяє досягненню потужного ефекту омолодження шкіри та запобігає її старінню.

Висновки. Проведення корекції вікових змін протягом 3 міс за допомогою дієтичної добавки «АЕвіт^® Бьюті» сприяло поліпшенню естетичного стану шкіри, підвищенню її тургору та еластичності, зменшенню сухості, кількості та вираженості зморщок, що позитивно позначилось на якості життя і отримало позитивну оцінку ефективності корекції як жінками, так і лікарями. Через 3 міс від початку корекції відзначено збільшення товщини шкіри; покращення її мікроциркуляції, підвищення кількості функціонуючих капілярів та зниження частоти судинних і внутрішньосудинних змін; нормалізацію мікробіоценозу шкіри й піхви та VHI. Застосування дієтичної добавки «АЕвіт^® Бьюті» завдяки унікальності комбінації морського колагену, ГК, вітамінів А, С і Е та новітніх ліпосомальних технологій є ефективним засобом корекції вікових змін шкіри. Результати дослідження дають підстави рекомендувати дієтичну добавку «АЕвіт^® Бьюті» до широкого застосування в естетичній медицині, дерматології, косметології та акушерстві і гінекології.

Атопічний дерматит у дітей: мультидисциплінарний підхід до ведення, діагностичні маркери та персоналізована комплексна терапія

вт, 31 бер 2026 00:00:00 +0300

Мета роботи — комплексно оцінити клінічні, імунологічні та мікробіологічні особливості атопічного дерматиту у дітей, визначити діагностичну значущість імунологічних маркерів (зокрема загального IgE) і порушень шкірного та кишкового мікробіому та їхній зв’язок із тяжкістю перебігу захворювання, хронічним запаленням і дисфункцією шкірного бар’єра через вісь «шкіра—кишечник» з метою наукового обґрунтування персоналізованої комплексної терапії, що поєднує базисний догляд, протизапальне лікування та стратегії відновлення кишкового мікробіому, а також оцінки ефективності мультидисциплінарного підходу у веденні дітей з атопічним дерматитом.

Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі ЛДЦ «Сімейний» (м. Львів). У дослідження були включені пацієнти віком від 5 до 45 років. Основну групу становили 52 пацієнта із клінічно підтвердженим атопічним дерматитом. Контрольну групу сформували 44 практично здорові особи без ознак хронічної соматичної та алергійної патології. Усім учасникам проведено клінічний огляд з оцінкою тяжкості перебігу атопічного дерматиту за шкалою SCORAD, збір детального алергологічного анамнезу, а також лабораторне визначення рівня загального IgE у сироватці крові методом імунохемілюмінесцентного аналізу. Для розширеної алергодіагностики застосовували молекулярні алергологічні панелі ALEX та FOX.

Результати та обговорення. У пацієнтів з атопічним дерматитом середнього та тяжкого ступеня перебігу виявлено достовірно підвищені рівні загального IgE у сироватці крові порівняно з контрольною групою (p < 0,05). Найвищі показники загального IgE спостерігалися у підгрупі пацієнтів із тяжким атопічним дерматитом, що відображає високу ступінь сенсибілізації та хронічну імунну активацію. Встановлено позитивну кореляцію між рівнем IgE та тяжкістю клінічних проявів (свербіж, поширеність висипань, системні реакції) (r = 0,41; p < 0,05). Підвищений IgE мав персистуючий характер, що свідчить про хронічне запалення та підтримку патологічних імунних реакцій. Водночас у цих пацієнтів виявлено порушення шкірного та кишкового мікробіому: зниження різноманіття мікроорганізмів і переважання Staphylococcus aureus, що пов’язано зі зниженням синтезу церамідів і ослабленням бар’єрної функції шкіри через вісь «шкіра—кишечник». Ці дані підтверджують ключову роль мікробіомної дисбіотії у патогенезі атопічного дерматиту та обґрунтовують необхідність терапевтичного відновлення кишкового мікробіому як частини комплексного лікування.
У контексті комплексного терапевтичного підходу застосування пребіотика лактулози у поєднанні з природним ентеросорбентом лігніном та мікрокристалічною целюлозою сприяє відновленню якісного та кількісного складу кишкової мікробіоти, було продемонстровано потенційний позитивний ефект нормалізації кишкового мікробіому та зменшення системного запалення. Застосування сорбенту у поєднанні з базисним доглядом (емолієнти) та протизапальною терапією дає змогу формувати персоналізовану комплексну терапію, спрямовану на відновлення бар’єрної функції шкіри через вісь «шкіра–кишечник» та зниження клінічної активності захворювання.

Висновки. У пацієнтів із середнім та тяжким атопічним дерматитом рівень загального IgE значно вищий порівняно зі здоровими дітьми та достовірно корелює з тяжкістю клінічних проявів, інтенсивністю свербежу, поширеністю висипань та рецидивністю перебігу. Визначення IgE разом із оцінкою порушень шкірного та кишкового мікробіому є важливим компонентом діагностичного алгоритму, що дає можливість виявляти сенсибілізованих пацієнтів та обґрунтовувати персоналізовану комплексну терапію.
Мультидисциплінарна взаємодія педіатра, дерматолога та алерголога підвищує точність діагностики, сприяє персоналізації лікування та запобігає хронізації захворювання, що підвищує загальну якість медичної допомоги.

Лікування рубців, що виникли внаслідок бойових поранень та опіків: міжнародні консенсусні рекомендації на основі українського досвіду

вт, 31 бер 2026 00:00:00 +0300

Робота виконувалася з метою удосконалити методи лікування пацієнтів із посттравматичними та постопіковими рубцями, що виникли внаслідок бойових поранень і опіків.
В роботі представлено клінічний досвід лікарів, що беруть участь у Всеукраїнському благочинному проєкті «Неопалимі», започаткованому Українським волонтерським центром за підтримки Української асоціації лікарів дерматовенерологів та косметологів, у лікуванні пацієнтів із посттравматичними та постопіковими рубцями, а також проаналізовано ефективність такого лікування з використанням загальноприйнятих шкал POSAS.
В тракті виконання роботи було розроблено протокольні рекомендації щодо лікування пацієнтів із посттравматичними та постопіковими рубцями, що виникли внаслідок бойових поранень і опіків. На підставі аналізу результатів лікування з використанням загальноприйнятих шкал POSAS доведено досить високу клінічну ефективність запропонованої терапії.
Фактично можна зробити висновок, що нинішні драматичні часи війни в Україні зумовили необхідність удосконалити методи лікування пацієнтів з рубцями, що виникли після бойових поранень та опіків. Запропоноване поєднання лазерних і апаратних процедур, а також застосування ін’єкційних засобів і, зокрема, полінуклеотидів, ботулотоксину або полімолочної кислоти сприяло підвищенню терапевтичної ефективності лікування таких пацієнтів, а також досягненню у них більш стійкого естетичного ефекту.

Епідеміологічні особливості корости на сучасному етапі глобалізації (огляд)

Н.О. Виноград, З.П. Василишин, Л.П. Козак, У.А. Шуль — вт, 31 бер 2026 00:00:00 +0300

Короста — облігатне антропонозне ектопаразитарне захворювання, яке спричиняє кліщ Sarcoptes scabiei variety (var.) hominis. Захворювання має планетарне поширення. Його медико-соціальне значення визначається рівнем ураженості населення, розмаїттям клінічних форм, що утруднює своєчасну діагностику, ймовірністю хронізації та розвитком ускладнень, а також впливом на якість життя людей.

Мета роботи — визначити епідеміологічні особливості корости у світі та в Україні на сучасному етапі глобалізації, вивчити особливості проявів і тенденцій хвороби в період надзвичайних ситуацій, зокрема російсько-української війни.

Матеріали та методи. Наративний огляд літератури здійснено за результатами інтернет-пошуку в наукометричних базах даних PubMed, Scopus, WHO Library за період 2016—2025 рр. Для оцінювання тягаря хвороби використано офіційні дані ООН, національних Центрів контролю захворювань, Міністерства охорони здоров’я України, а також віково-стандартизовані показники та тенденції поширеності корости за даними платформи Global Burden Diseases Results Tool (Institute of Health Metric and Evaluation, 2021—2024).

Результати та обговорення. Короста (МКХ-10: Клас 1. В86) має глобальне поширення. За рекомендацією ВООЗ її розглядають з трьох позицій — як забуту тропічну хворобу (neglected tropical disease), ектопаразитарне інвазійне захворювання людини та як інфекцію, що передається статевим шляхом. Поширеність корости у 2021 р. становила 206,6 млн випадків, захворюваність — 622,5 млн. Щонайменше 200 млн людей у світі страждають від корости одночасно в реальному часі.
Протягом останнього десятиріччя спостерігається тенденція до зниження інтенсивності ураження коростою населення країн Африки та Азії й зростання показників захворюваності в країнах Латинської Америки, Центральної та Східної Європи. Чинниками ризику є низка соціальних, поведінкових, економічних і природних явищ, зокрема збільшення кількості надзвичайних ситуацій. Викликає стурбованість формування резистентності Sarcoptes scabiei variety (var.) hominis до протипаразитарних засобів, зокрема до перметрину.
В Україні від 2022 р. епідеміологічний нагляд за інфестацією ускладнений внаслідок російсько-української війни. Відзначено зростання показників захворюваності та поширеності корости як серед внутрішньо переміщених осіб, так і українських біженців за кордоном, що корелює з інтенсивністю міграційних процесів та соціально-побутовими умовами у місцях тимчасового розміщення мігрантів.

Висновки. Рівні ураженості населення визначаються низкою соціально-економічних чинників і мають регіональні особливості. Протиепідемічне забезпечення щодо корости потребує нормативно-правового регулювання заходів, кадрового забезпечення служб реагування і суттєвих фінансових витрат. Необхідний посилений моніторинг вразливих груп населення, особливо в умовах міграції та війни.